«Довідник для підготовки учнів 10-11 класів до ЗНО з історії України»

1.ВСТУП ДО ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
Дати Поняття та терміни Історичні
персоналії Факти з їхнього життя

Історія -  наука, яка вивчає минуле людства, покладаючись при цьому на письмові та матеріальні свідчення минулих подій.
Хронологія –це наука систематизує послідовність тих чи інших подій.
Історичні  джерела - пам’ятки минулого, за якими відбувається вивчення історії людства.
Археологія -  наука,  що  досліджує речові пам’ятки  історії.
Цивілізація -людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу  має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі ), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).

2. СТАРОДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
Дати Поняття та терміни Історичні
персоналії Факти з їхнього життя

IV – середина III тис.до н. е. – розселення племен
трипільської культури на території України;
VІІІ –VІ – ст.. до н.е –Велика Грецька колонізація
друга половина V–VII ст. – Велике розселення слов’ян.


Археологічна культура -  сукупність історичних джерел, що належать до одного часу, знаходяться на одній території і мають місцеві особливості, подібність.
Палеоліт - давній  кам’яний  вік,  що  тривав  в Україні  з  1 млн. р. тому  до 11 тис. до н. е.
Мезоліт  -  середній кам’яний вік, що тривав з 10 тис. до  н. е. по 6 тис. до н. е.
Неоліт  -  новий   кам’яний  вік,  що тривав з  6  тис. до н. е. по  4  тис.  до  н. е.
Неолітична революція - перехід від привласнюючого господарства до відтворюючого та інші зміни в життєдіяльності людини, які відбулися під час неоліту
Енеоліт -  мідно-кам’яний вік, історичний період, який тривав протягом 4-3 тис. до н. е. і характеризується поширенням виробів з міді.
Бронзовий вік -  історичний пе-ріод, який тривав з кінця 3 тис.
до н. е. по 1 тис. до н. е. і характер-ризується поширенням виробів із бронзи.
Ранній залізний вік - історичний період, який розпочався у І тис. до н.е і характеризується поширенням виробів із заліза.
Привласнювальне господарство - збиральництво, мисливство, ри-бальство, тобто господарство, коли людина «привласнювала» дари природи.
Відтворювальне  господарство -  землеробство і скотарство. Колонізація - процес заселення та освоєння нових земель.
Кочівники - племена, що займа-лися  кочовим скотарством і по-стійно пересувалися в пошуках нових пасовищ.
Курган -  поховальний пам'ятник, штучний пагорб, насип над стародавнім поховання.

3.КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА
860 р. -похід Аскольда на Константинополь, укладення першого відомого договору Русі з Візантію;
907,911,941,944рр. – походи князів на Константинополь;
882 р. – об’єднання пів-нічних та південних руських
земель Олегом;
988 р. – запровадження християнства як  держав-
ної релігії;
1019–1054 рр. – князюва-ння   Ярослава Мудрого в Києві;
1036р.- розгром п
ченігів князем Ярославом;
1056–1057 рр. – створе-нняОстромирового Євангелія.
1097 р. – Любецький з’їзд  (снем) князів;
1113 р. – укладення «Повісті минулих літ»; початок правління Володимира Мономаха в Києві;
1187 р. – перша згадка назви «Україна» в писем-них джерелах; створення «Словп о полку Ігоревім» Племінний союз -  об’єднання де-кількох племен; перехідний етап на шляху до виникнення держави.
Князь -правитель держави на Русі.
Полюддя -збирання данини у формі натурального оброку з підлеглого населення в Київській Русі.
Язичництво - поклоніння силам природи, віра в багатьох богів.
Християнство - світова релігія, яка виникла в І ст. і основується на вченні Ісуса Христа.
Шлюбна дипломатія -встановлення дипломатичних відносин шляхом укладання шлюбів між представниками правлячих родів тих чи інших країн.
Роздробленість -  процес децент-ралізації Русі, послаблення влади київського князя в період феодалізму. Поділ держави на окремі князівства (феодальні володіння).
Віче – народні збори у слов’ян Вотчинне землеволодіння - право приватної власності на землю, яка передавалась по спадковості, від батька до сина.
Бояри -  феодали, правляча еліта на Русі.
Смерди -  вільні селяни-общинни-ки на Русі.
Ізгої – вигнані з общини селяни, що не мали права через це користуватися общинною землею.
Закупи - селяни, що потрапили в залежність від пана за борги (купу)
Ікони - канонічне зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих і подій Святого Письма на дерев'яній дошці або інших матеріалах.
Мозаїка - багатокольорове  зобра-ження з камінців, шматочків скла, керамічних плиток тощо.
Фреска -  церковний розпис по вологій штукатурці.
Книжкова мініатюра - мініатюр -ні малюнки на рукописних книгах Русі.
Билини - народні епічні пісні героїко-патріотичного характеру (билини про Альошу Поповича, Іллю Муромця, Добриню Микитича тощо).
Літопис - послідовний запис істо-ричних подій.

Аскольд - київський князь.Підкорив 862 полян у районі Києва, і в 860 році здійснив похід на Константинополь.  Уклав перший відомий  договір Русі з Візантію.Аскольд  перший київський князь, який прийняв хрещення.За Никоновим літописом у 865 році він ходив на полочан, 876 році – на кривичів, 867 році здобув визначну перемогу над печенігами.
Олег  (бл. 845-912) - князь Київської Русі у 882—912 рр., об’єднав північні та південні руські землі, здійснив переможні морські походи на Візантію 907, 911 рр., уклав вигідні для Русі договори з Візантією, які надавали пільги руським купцям і послам.
Ігор (879–945) -  князь Київської Русі у 912—945 рр., підкорив деревлян і уличів, зміцнив владу київського князя, здійснив походи на Візантію 941, 944 р. і уклав нову торговельну угоду, загинув під час повторного збирання данини з деревлян.

 
Ольга (бл. 890–869)  - княгиня Київської Русі у 945—964 рр., підпорядкувала землі деревлян безпосередньо Києву, упорядкувала збирання данини, чітко визначивши її розміри (уроки) і місця зберігання (погости), підтримувала дипломатичні зв’язки з Візантією та Німеччиною.
Святослав(бл. 935–972) - князь Київської Русі у 964—972 рр., розширив територію Київської держави далеко на Схід, заклав принцип управління державою одноосібним монархом, розгромив Хозарський каганат і Волзьку Булгарію.
Володимир Великий  (958?–1015) -  князь Київської Русі у 980—1015 рр., завершив об’єднання руських земель, запровадив християнство як державну релігію 988 р., збудував систему укріплень для захисту кордонів від печенігів, налагодив відносини з Візантією, Чехією, Угорщиною, Німеччиною, Болгарією, Римом

  Ярослав Мудрий(983?–1054) - князь Київської Русі у 1019—1054 рр., розширив кордони Київської Русі на Заході, прийняв перший писаний звід законів «Руська Правда», сприяв утвердженню християнства, установив династичні зв’язки з Візантією, Францією, Польщею, Угорщиною, Швецією, Норвегією тощо.
Володимир Мономах  (1053–1125) - князь Київської Русі у 1113—1125 рр., тимчасово об’єднав під своєю владою більшу частину Київської держави, відновив одноосібну монархію, зміцнив міжнародний авторитет Київської Русі, здійснив переможні походи проти половців, установив династичні зв’язки з Англією, Швецією, Угорщиною.

  Ярослав Осмомисл  (1130–1187) - Галицький князь у 1153—1187 рр., за правління якого Галицьке князівство досягло найбільшої могутності, зміцнив князівську владу й боровся зі спробами бояр утручатися в державні справи, воював з половцями, підтримував дружні відносини з Угорщиною, Польщею, Візантією тощо.

Літописець Нестор (бл. 1055 – бл. 1113) - чренець Києво-Печерського монастиря, письменник, літописець Київської Русі, автор і упорядник «Повісті минулих літ», закликав князів боротися за єдність руських земель.


  Митрополит Іларіон (990–1088) - митрополит Київський та всієї Русі, перший митрополит русин (українець) Іларіон уславився також як оратор і письменник, був причислений до лику Святих.
Автор твору «Слово про закон і благодать».

Іконописець Алімпій  (? — 1114) - давньоруський живописець, ювелір та лікар, чернець Києво-Печер-ського монастиря. З 1083 р. Існує припущення, що Алімпій виконував мозаїчні роботи для Михайлів-ського Золотоверхого собору в Києві, зруйнованого у 1934 р.

4.ГАЛИЦЬКО –ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА. МОНГОЛЬСЬКА НАВАЛА.
1199 р. – утворення  Га-лицько-Волинської  дер-жави;
1223р.-битва на р. Калка
1238–1264 рр. – правлі-ння Данила Романовича.
1240 р. – захоплення Ки-єва монголами.
Ярлик –письмовий указ, грамота хана Золотої Орди. Дозвіл руським князям правити тими чи іншими землями.
Баскак- монголо-татарський воєначальник, урядовець і намісник золотоординського хана
Роман Мстиславович (1152–1205) - князь Галицько-Волинської держави у 1199—1205 рр., об’єднав Галичину й Волинь, поширив свою владу на Київ, придушив опір боярської опозиції, захищав кордони держави від військ половців, литовців і поляків, установив дружні відносини з Візантією та Німеччиною, загинув у бою під  Завихвостом.
Данило Романович (1201–1264) - князь Галицько-Волинської держави у 1238—1264 рр., об’єднав Галичину й Волинь, поширив свою владу на Київ, розгромив німецьких рицарів-хрестоносців біля Дорогочина, завдав поразки військам Угорщини й Польщі під Ярославом, формально визнав залежність від Золотої Орди, був коронований у Дорогочині.

Лев Данилович (близько 1228-1301) — галицько-волинський князь, син Данила Романовича Галицького. Після смерті Данила Галицького (1264) успадкував Перемишльське князівство і Львів (місто назване в честь Лева Даниловича).
      Близько  1269 року (після смерті брата Шварна Даниловича) Лев успадкував Галицьке, Перемиське, Холмське, Волзьке, Дорогочинське князівства. В 1272 переніс столицю Галицько-Волинської держави до Львова.
Юрій І Львович (1252 (1257) – 1308) - князь Галицько-Волинської держави у 1301—1308 рр., переніс столицю до Володимира-Волинського, домігся утворення Галицької митрополії, прийняв титул «короля Русі», воював з Угорщиною та Польщею, втративши частину Закарпаття й Люблінську землю.

Юрій ІІ Болеслав (бл. 1306—1340) - князь Галицько-Волинської держави у 1323—1340 рр., намагався протистояти експансії Польщі й Угорщини, підтримував союзницькі відносини з Тевтонським орденом і Литвою, загинув внаслідок боярської змови, після чого Галицько-Волинське князівство припинило існування як незалежна держава
5. ЛИТОВСЬКО – РУСЬКА ДЕРЖАВА. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ТА ІНШИХ ДЕРЖАВ
(У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІV – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХVІ СТ.)
1362 р. – битва на р. Сині Води.
1385 р. – укладення Кревської унії;
40- і роки ХV століття – утворення Кримського ханства;
1478 р. –визнання Кримським ханством васальної залежності від Османської імперії;
1489 р. – перша згадка про українських козаків у писемних
джерелах.
1514р. - битва під Оршею; Шляхта - назва феодалів у Польщі, Литві та Україні, основним заняттям яких була військова служба.
Магдебурзьке право -  право міст на самоврядування.
Магістрат -  адміністративний орган управління містом, яке отримало магдебурзьке право
Цехи - об’єднання ремісників однієї чи кількох споріднених  спеціальностей.
Дике поле- назва слабо заселених причорноморських степів України. Землі Дикого поля були знелюднені внаслідок постійних турецько-татарських нападів
Козак -вільна озброєна людина

Ольгерд -литовський князь, який приєднав до Литви на українські землі (Київщина, Чернігово-Сіверщина та ін..). У часи правління Ольгерда у битві на Синіх Водах у 1362 р. було скинуто монголо-татарське ярмо на українських землях
Вітовт- двоюрідний брат Ягайла, литовський князь, який боровся проти Кревської унії за самостійність Литви. У часи князювання Вітовта в Україні були ліквідовані удільні князівства

Свидригайло - литовський князь 1430-1432 рр., який боровся проти унії з Польщею. Спирався на підтримку українських і білоруських князів. Був убитий під час громадянської війни із Сигізмундом

Костянтин Іванович  Острозький  (бл. 1460–1530) -український князь, видатний полководець і державний діяч Великого князівства Литовського, організував захист українських земель від набігів кримських татар, брав участь у московсько-литовських війнах, надавав підтримку православній церкви.
Юрій Дрогобич (1450–1494) - український учений, доктор філософії й медицини, освітній діяч, ректор Болонського університету (Італія), професор Краківського університету (Польща), один із ініціаторів друку перших книжок давньоруською мовою «Осьмогласник», «Часословець» та ін. у краківській друкарні Ш.Фіоля.
6. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ УСКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ(ДРУГА ПОЛОВИНА ХVІ СТ.)
1556–1561 р. – створення Пересопницького Євангелія.
1556 р. – заснування князем Д. Вишневецьким на о. Мала Хортиця першої відомої Січі.
1569 р. – Люблінська унія. Утворення Речі Посполитої.
1596 р. – Берестейська церковна унія. Утворення греко-католицької церкви. Воєводство-найбільша адміністративна одиниця Польщі.

Українське козацтво - соціальний стан вільних професійних воїнів, що офіційно оформився у Речі Посполитій наприкінці ХVI ст.
Реєстрове козацтво -  козаки, які перебували на службі у польського короля й були поіменно записані в спеціальний список – реєстр
Запорозька Січ -  фортеця-укріплення запорозьких козаків
Старшина -  керівна заможна привілейована верхівка козацтва.
Клейноди -  символи влади
Греко-католицька церква -  християнська церква, що утворилася в Україні внаслідок Берестейської унії 1596 р. Греко-католики зберігають православний обряд, але визнають католицьке вчення підкоряються папі римському.
Братство  -  громадсько-релігійні об’єднання міщан при право-славних церквах.
Полемічна література - література, яка була зумовлена полемікою прихильників та противників Брестської церковної унії. Автором першого полемічного твору був М. Смотрицький. Також представниками полемічної літератури були: Г.Смотрицький, І. Вишенський, І. Потій Василь-Костянтин Острозький(1526—1608)-український православний князь, культурно-освітній діяч, засновник слов’яно-греко-латинської школи і друкарні в Острозі, противник Берестейської церковної унії.

Дмитро Вишневецький(1516—1563) - український православний князь, перший козацький гетьман, засновник першої Запорозької Січі на о. Мала Хортиця, потрапив у полон під час походу в Молдавію і був страчений турками.

Герасим Смотрицький(?—1514)  - культурно-освітній діяч,  письменник, педагог, перший ректор Острозької академії, головний перекладач і редактор Острозької біблії, автор полемічного твору «Ключ царства небесного...».


Іван Федоров(бл. 1525—1583) - український пер - шодрукар і книговидавець, засновник друкарні у Львові, де видав перші книги «Апостол» і «Буквар», а в друкарні Острога — Острозьку біблію.
7.  УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ УСКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ(ПЕРША ПОЛОВИНА ХVІІ СТ.)
1618р.-похід козаків під проводом гетьмана П.Конашевича – Сагайдачного на Москву;
1621 р. – Хотинська битва.
1625р. – Куруківська угода
1632 р. – «Пункти для заспокоєння руського народу»,
утворення Києво-
Могилянської колегії.
1637–1638 рр. – повстання під проводом Павла Павлюка, Якова
Острянина, Дмитра Гуні.
Панщина- зобов’язання селян-кріпаків кілька днів на тиждень працювати на землі свого пана.
Фільварки- великі багатогалузеві феодальні маєтки, зорієнтовані на продаж продукції й основані на примусовій праці селян-кріпаків
Золотий спокій- період з 1638 по 1648 рр., протягом якого в Україні не було великих козацько-селянських повстань



Петро Конашевич-Сагайдачний (1570-1622) -  політичний діяч, гетьман реєстрового козацтва, який очолив морські походи козаків на турецькі фортеці Ізмаїл, Трапезунд, Синоп, Кафу, допоміг польському війську розгромити турецьку армію у битві під Хотином.
Петро Могила (1596—1647) - митрополит Україн-ської православної церкви у 1632—1647 рр., який домігся офіційного визнання польським урядом православної церкви, упорядкування церковного життя, розвитку освіти (заснування Києво-Могилян -ської колегії).
Іпатій Потій (1541–1613) - український письмен-ник-полеміст, уніатський митрополит (1600-1613), один iз засновникiв греко-католицької (унiатської) церкви в Українi, активний учасник Берестейського собору 1596р.

Йов Борецький (1560–1631) - письменник, перекла-дач, церковний і культурний діяч, митрополит Української православної церкви у 1620—1631 рр., ректор Львівської та Київської братських шкіл, автор полемічних творів, спрямованих на захист православ’я, зокрема «Протестації».
8. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПІД ПРОВОДОМ Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
СЕРЕДИНИ ХVІІ СТ.
1648 р. – Жовтоводська, Корсунськата Пилявець-ка битви.
1649 р. – Зборівська бит-ва. Укладення Зборівсь-кого договору.
1651 р. – Берестецька би-тва. Білоцерківський договір.
1652 р. – Батозька битва;
1653р.-Жванецька облога;
1654 р. – Переяславська рада; українсько-московський  договір («Березневі статті»);
1656р.-московсько-польське Віленське перемир’я.
Національно-визвольна війна-війна українського народу сер. ХVII ст.на чолі з Б.Хмельницьким за визволення з-під влади Речі Посполитої.
Військо Запорозьке - офіційна назва козацької держави, яка утворилася у 1649 р. у ході Національно-визвольної війни.
Гетьманщина - неофіційна назва козацької держави, яка набуває поширення наприкінці XVII – XVIIIст.
Покозачення – масовий перехід селян до козацького стану, що спостерігався в другій половині ХVІ – першій половині ХVІІ ст.
Богдан Хмельницький (1595—1657) - український військовий та державний діяч, полководець, дипло-мат, учасник козацько-селянських повстань 1630-х рр., керівник Національно-визвольної війни, заснов-ник Української козацької держави, гетьман України у 1648—1657 рр., установив відносини з Кримським ханством, Молдовою, Московією, Швецією, Тран-сільванією та ін.
Іван Богун (1618—1664) - український військовий та державний діяч, учасник козацько-селянського пов-стання 1637—1638 рр., брав участь в усіх битвах Національно-визвольної війни, особливо відзначи-вшись у Берестецькій битві, відмовився присягнути на вірність московському цареві, виступаючі за збере-ження української державності.

Тиміш Хмельницький –(1632 —1653) — український військовий і політичний діяч, козацький отаман, один із учасників і керівників Хмельниччини. Старший син Богдана Хмельницького.
9. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ 50-Х – У 80-ТІ рр. ХVІІ СТ.
1658р.-Гадяцький договір;
1659 р. - Конотопська битва.
1667 р. - Андрусівськеперемир’я;
1669р.-Корсунська угода, визнання Правобережною Гетьманщиною протекторату Османської імперії;
1681 р.-Бахчисарайський мирнийдоговір.
1686 р. - «Вічний мир»між Московським царством і Річчю Посполитою. Руїна -  період в історії України 60-х – 80-х рр. ХVII ст., який характеризується боротьбою за владу між представниками козацької верхівки, поділом України по Дніпру та втручанням у її внутрішні справи іноземних держав (Московського царства, Речі Посполитої, Оманської імперії).
Великий загін -  насильне переселення мешканців Правобережжя (Подніпров’я) на Лівобережну Україну організоване І.Самойловичем у 1678-1679 рр.

Іван Виговський  (бл.1608 — 1663) - гетьман Вій-ська Запорозького у 1657—1659 рр., відстоював дер-жавну незалежність Гетьманщини, уклав Гадяцький договір 1658 р. з Річчю Посполитою, завдав поразки московському війську у Конотопській битві.

Павло Тетеря  (бл. 1620—1671) - гетьман Право-бережної України у 1663—1665 рр., намагався об’єд-нати Україну під зверхністю польського короля.

Петро  Дорошенко(1627—1698) - гетьман Право-бережної України у 1665—1676 рр., обраний 1668 р. гетьманом «обох берегів Дніпра», визнав протекторат Османської імперії над Правобережною Україною.

Іван  Брюховецький(1623 — 1668)- гетьман Ліво-бережної України у 1663—1668 рр., обраний на Чор-ній раді у Ніжині, проводив промосковську політику, уклав Московські статті 1665 р. з Московською державою.

Іван  Сірко  (бл. 1610—1680) - кошовий отаман Запорозької Січі (з 1663 р. обирався кошовим отама-ном вісім разів), керівник численних походів проти Османської імперії та Кримського ханства, прихиль-ник автономії Запорозької Січі.

Юрій  Хмельницький  (бл. 1641 — після 1681) –гетьман України у 1659—1663рр., уклав Переяслав-ські статті 1659 р. з Московською державою, Слобо-дищенський трактат 1660 р. з Річчю Посполитою, гетьман Правобережної України у 1676—1681 рр., учасник Чигиринських походівтурецько-татарської армії.

Дем’ян  Многогрішний  (1631 - 1703) - гетьман Лівобережної України у 1669—1672 рр., відстоював автономію Гетьманщини, уклав Глухівські статті 1669 р. з Московською державою.

Іван  Самойлович  (бл. 1630—1690) - гетьман Ліво-бережної України у 1672—1687 рр., обраний 1674 р. гетьманом «обох берегів Дніпра», відстоював дежавні інтереси України, уклав Конотопські статті 1672 р. з Московською державою.

10. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ ХVІІ – У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХVІІІ СТ.
1708 – українсько - шведський союз,зруйнування Батурина
1709 р. – зруйнування російськими військами Чортомлицької Січі; Полтавська битва;
1710 р. - Конституція Пилипа Орлика;
1713р.- ліквідація козацтва на Правобережній Україні;
1734 р. – заснування Нової (Підпільненської) Січі. Конституція -основний закон держави, який визначає державний устрій, порядок і принципи функ-ціонування органів влади.
Малоросія -  офіційна назва Ліво-бережної України у складі Росій-ської імперії.
Малоросійська колегія – цент-ральний орган російської адмі-ністрації в Лівобережній Україні.
Козацьке бароко - назва архітек-турного стилю, що був поширений на українських землях у другій половині XVII– у XVIII ст. Виник унаслідок поєднання місцевих ар-хітектурних традицій та європей-ського бароко.
Козацькі літописи - історико-літературні твори другої половини XVII – середини XVIII ст., присвячені козацьким війнам. До наших днів дійшли три найвизначніші козацькі літо-писи:Самовидця, Граб’янки (1710 р.) та Самійла Величка(1720 р.).
Іван Мазепа (1639–1709) - гетьман Лівобережної України у 1687—1708 рр., уклав Коломацькі статті 1687 р. з Московською державою, брав участь у Дру-гому кримському поході 1689 р., уклав таємний дого-вір 1708 р. зі шведським королем Карлом XII з метою відродження незалежності України.
Кость Гордієнко отаман Чортомлинської Січі, який 1708 р. підтримав І.Мазепу, перейшовши разом з ним на бік шведів під час Північної війни

Іван  Скоропадський(1646–1722)- гетьман Ліво-бережної України у 1708—1722 рр., його правління тривало під пильним контролем російської влади і планомірним наступом на автономію Гетьманщини, що виявилося у виданні нової редакції українсько-російських договірних статей (Решетилівських), розташуванні на Лівобережжі полків російської армії, залученні козацтва до виснажливих війн із Персією, будівництві комунікацій та фортець.
Павло Полуботок  (бл. 1660–1724) - наказний (тим-часовий)  гетьман Лівобережної України у 1722—1724 рр., намагався відстояти права Гетьманщини й обмежити повноваження Малоросійської колегії.

Данило  Апостол(1654–1734)– гетьман Ліво-бережної  України  у 1727—1734 рр., провів реформи у сферах судочинства, фінансів, торгівлі й таким чи-ном тимчасово пригальмував наступ царизму на авто-номію України.

Пилип Орлик  (1672 – 1742) - гетьман в еміграції у 1710—1742 рр., уклав угоду з козацькою старшиною під назвою «Пакти й конституції законів і вольностей Війська Запорізького», шукав підтримки європей-ських країн для відновлення незалежності України.

Феофан  Прокопович(1681–1736)- громадський, культурний і церковний діяч, учений-енциклопедист, ректор Києво-Могилянської академії, письменник, автор історичної драми «Володимир». Автор праць у галузі фізики, філософії, математики, астроно-мії, логіки, наук про державу і право, теології. За бажанням Петра І переїхав до Петербурга і був призначений віце-президентом найсвятішого синоду.
11. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХVІІІ СТ.
1764 р. - остаточна лікві-даціягетьманства;
1768 р. – Коліївщина;
1775 р. - остаточна лікві-даціяЗапорозькоїСічі;
1780-1782рр.-ліквдація особистої залежності селян в Австрійській імперії;
1783 р. - закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України.
Нова (Підпільненська) Січ- остання Запорозька Січ на Дніпрі. Заснована за сприяння гетьмана Д.Апостола у 1734 р. Зруйнована російськими військами Катерини ІІ у 1775 р.
Паланка -  адміністративно-тери-торіальні одиниці (округи) земель Запорозької Січі.
Зимівник -  назва господарства, хутора козаків, де вони перебува-ли, коли не було військових дій (особливо взимку).
Задунайська Січ - козацька Січ, заснована на р. Дунай у 1776 р. ко-заками зруйнованої Нової Січі. Під час чергової російсько-турецької війни козаки Задунайської Січі на чолі з Й.Гладким перейшли на бік російської армії. На їх основі у 1832 р. було організоване Азовське козаче військо.
Коліївщина - третя, найбільша хвиля гайдамацького руху на Правобережжі у 1768 р. на чолі із гетьманом повсталих М.Залізняком та уманським сотником І.Гонтою. Коліївщина була придушена за допомогою російських військ. Події Коліївщини лягли в основу поеми Т.Шевченка «Гайдамаки». Кирило Розумовський (1728—1803) - останній гетьман Лівобережної України, який прагнув віднов-лення автономії України, розпочав проведення судо-вої, військової і фінансової реформ, розширив права козацької старшини.

Петро  Калнишевський(1690—1803) - останній кошовий отаман Запорізької Січі, засланий за нака-зом Катерини ІІ у Соловецький монастир, де просидів в одиночній камері 25 років.

Олекса Довбуш  (1700-1745)  найвідоміший із опришківських ватажків у Карпатах.   Опришки діяли на території Прикарпаття, Закарпаття та Буковини. Вони здійснювали набіги на панські маєтки, садиби лихварів, торговців, заможних селян. Захоплене майно віддавали бідним селянам, серед яких вони мали велику підтримку. Карпатські селяни надавали опришкам притулок, лікували їх, виготовляли для них зброю. Опорним пунктом загону Довбуша була Чорногора у Карпатах. Успішні виступи опришків Довбуша у 1738 – 1745 роках вплинули на розвиток анти поміщицької боротьби селян на Прикарпатті.
Максим Залізняк(1740 —1769) — керівник гайдамацького повстання (1768–1769 років), відомого під назвою Коліївщина, козацький отаман
Іван Гонта (1740 — 1768)  Керівник українського гайдамацького руху, один з очільників Коліївщини - повстання проти релігійного, національного та соціального гніту, що вибухнуло 1768-го року на землях Правобережної України, що входила в ті часи до складу Речі Посполитої
Григорій Сковорода(1722—1794)- просвітитель, філософ, поет, автор збірок «Сад божественних пісень», «Байки харківські», викладав поетику й ети-ку в Переяславському та Харківському колегіумах, мандрував Україною, проповідуючи свої філософські погляди.

Артем Ведель(*1767, Київ — †14 липня 1808, Київ) — український композитор, диригент, співак, скрипаль.Твори Веделя тривалий час були заборонені та поширювалися в рукописах, їх знали й виконували, попри заборону. На сьогодні відомо близько 80 музичних творів. Серед них 31 хоровий концерт, 6 тріо, серед яких «Покаянія отверзи ми двери», 2 літургії Іоана Златоустого, Всеношна та один світський кант
Максим Березовський(1745—1777)- композитор, навчався в Києво-Могилянській академії, продовжив навчання в Італії, де став академіком Болонської філармонічної академії, автор опер «Демофонт», «Іфігенія», духовних концертів «Отче наш», «Вірую».
Дмитро Бортнянський -український композитор, співак і диригент, автор 6 опер, камерно-інструментальних творів, хорових циклічних концертів, 10 двохорних концертів, херувимських та причасних творів.
Іван Григорович-Барський(1713—1791)– архітек-тор, представник українського бароко, побудував надбрамну церкву Кирилівського монастиря, Покров-ську церкву в Києві.

12. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ – У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.
1798р.-видання «Енеїди» І.Котляревського;
1828р.-ліквідація Задунайської Січі;
Грудень 1825 –січень 1826рр. –повстання Чернігівського полку;
1830-1831рр.-польське визвольне повстання;
1840р. –перше видання  «Кобзаря» Т.Шевченка;
1846-1847рр.-діяльність Кирило – Мефодіївського братства; Промисловий переворот – перехід від ручної праці до машинної, від мануфактур до фабрик і заводів
Нація- історична спільність людей, що складається у процесі формування спільної території, економічних зв’язків, мови, етнічних особливостей культури й характеру (менталітету)
Національне відродження – пробудження національної самосвідомості народів, які не мали власної державності; фактично – процес становлення нації
Національна ідея- ідея (сукупність ідей), яка покликана об’єднати націю задля вирішення нагальних для нації завдань
Масонство –  релігійно-етичний рух, прибічники якого закликали до морального самовдосконалення й об’єднання людей за принципами Свободи, Рівності, Братерства. Хоча масони заявляли про невтручання в політику, вони відігравали помітну роль у революційних та національно-визвольних рухах. Уперше масони виникають в Англії у ХVIIIст. і поширюються в інших країнах Європи. У Росію та Україну масони потрапляють наприкінці ХVIII ст.
Декабристи - представники опозиційного російського дворянства, які боролися за повалення царату (самодержавства), скасування кріпацтва та демократизацію Росії у першій чверті ХІХ ст.
Йосип Гладкий- останній кошовий отаман Задунайської Січі (з 1827-го), наказний отаман Азовського козацького війська, генерал-майор.Брав участь у грецько-турецькій війні. Під орудою кошового Якова Мороза ходив походом на Месолонгіон, брав участь в облозі та штурмі фортеці. Під час кампанії 1827-го року був обраний курінним Платнірівського куреня. На Покрову цього ж року, змінивши Василя Незамаївського, стає кошовим отаманом Задунайської Січі та двох-бунчужним пашею.
. Іван Котляревський  (1769-1838) - письменник, зачинатель сучасної української літератури, автор поеми «Енеїда», п’єс «Наталка-Полтавка» та «Москаль-чарівник», член полтавської масонської ложі «Любов до істини».
Микола  Гулак (1821–1899) - український громад-сько-політичний діяч, учений, педагог, один із зас-новників Кирило-Мефодіївського товариства, автор наукових праць з математики, історії, філософії, літе-ратурознавства; педагог, публіцист, перекладач
Микола Костомаров(1817–1885) - громадсько-політичний діяч, історик, письменник, публіцист, етнограф, один із засновників Кирило-Мефодіїв-ського товариства, автор програмного документа «Книга буття українського народу», учасник грома-дівського руху.
Пантелеймон Куліш  (1819–1897)  - український громадсько-політичний діяч, письменник, історик, етнограф, один із співзасновників Кирило-Мефодіїв-ського товариства, учасник громадівського руху, автор першого українського історичного роману «Чорна рада».
Тарас Шевченко(1814—1861) - видатний україн-ський поет і прозаїк, художник, автор поетичної збір-ки «Кобзар» та поеми «Гайдамаки», серії картин «Мальовнича Україна», Академік Імператорської ака-демії мистецтв. Громадський та політичний діяч, член Кирило-Мефодіївського братства.
Устим Кармелюк- український національний герой, керівник повстанського руху на Поділлі у 1813-1835 роках проти національного і соціального гніту
13. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ – У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.
1816 рр. – створення освітнього товариства галицьких греко-като -
лицьких священиків.
1833–1837 рр. – діяль-ність «Руської трій-ці».
1848 р. – скасування пан-щини в Галичині. Видан-ня першої україномовної  газети «Зоря Галицька».
Будителі –активісти національного, культурного й мовного відродження в середовищі слов'янських народів, рух національно свідомої інтелігенції у болгарських, чеських, словацьких, словенських і західноукраїнських землях.
Революція – стрімкі радикальні зміни політичного, економічного та соціального життя суспільства здебільшого насильницьким  методом народного повстання
Весна народів -  революції в Австрії, Франції, Італії та Німеччині 1848-1849 рр. Революції зазнали поразки
Олександр Духнович - греко-католицький священик, україноруський письменник, педагог, поет, культурний діяч. Писав язичієм; низка творів (переважно поезії та п'єси) написана народною мовою (закарпатські говори української мови).Заснував1850 р. у Пряшеві «Литературное заведение», навколо якого об'єдналися тодішні літературні сили, видав кілька альманахів та календарів, буквар «Книжица читальная для начинающих» (1847), підручник з географії, «Историю Пряшевской епархии» (Петроград, 1877), «Истинную историю карпато-росов» (Москва, 1914), був організатором і видавцем періодики.
Маркіян Шашкевич(1811 — 1843) - український громадський та культурно-освітній діяч, греко-като-лицький священик, організатор громадсько-культур-ного об’єднання «Руська трійця», ініціатор і спів-автор альманаху «Русалка Дністрова», перекладач українською мовою «Слова о полку Ігоревім».
Іван Вагилевич(1811–1866) - український громад-ський діяч, поет, фольклорист, один із засновників громадсько-культурного об’єднання «Руська трійця», співавтор альманаху «Русалка Дністрова», перек-ладач українською мовою «Слова о полку Ігоревім».
Яків Головацький(1814–1888) - український поет, історик літератури, етнограф, викладач і ректор Львівського університету, один із засновників грома-дсько-культурного об’єднання «Руська трійця», спів-автор альманаху «Русалка Дністрова».
Лук’ян  Кобилиця(1812–1851) - український громадсько-політичний діяч, керівник селянського повстанського руху на Буковині, депутат австрій-ського парламенту під час революції 1848—1849 рр.

14. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ КІНЦЯ ХVІІІ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТ.
1805 р. – відкриття університету в Харкові;
1834 р. – відкриття університету в Києві;
1839р.-ліквідація царською влідою греко – католицької церкви на Правобережжі

Романтизм – ідейний рух у літературі й мистецтві, що виник наприкінці 18 століття у Німеччині, Великій Британії й Франції, поширився на початку 19 століття в Російській імперії, Польщі й Австрії...
Класицизм - напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI-го ст Петро Гулак-Артемовський(1790–1865) -куль-турно-освітній діяч, поет, байкар, автор байки «Пан і собака», викладач історії та географії, ректор Харків-ського університету в 1841—1849 рр.

Григорій Квітка-Основ’яненко(1778—1843) -  перший видатний прозаїк нової української літера-тури, один із засновників Харківського професійного театру, автор комедій «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик», повістей «Маруся», «Коно-топська відьма».
Михайло Максимович(1804–1873)- учений-при-родознавець, історик, фольклорист і літературо-знавець, перший ректор Київського університету, член-кореспондент Петербурзької Академії наук, автор наукових праць «Про системи рослинного цар-ства», «Основи ботаніки», «Роздуми про природу», видавець фольклорних збірників «Малоросійські пісні» та ін.
Михайло Остроградський(1801–1861) - математик і педагог, академік Петербурзької, Паризької, Римської та Туринської академій наук, автор наукових праць з математичного аналізу, математичної фізики, аналі-тичної механіки, теорії імовірності.

Василь Каразін(1773-1842) - освітній і громад-ський діяч, вчений, автор наукових праць з агрономії, метеорології, кліматології, винахідник парового опа-лення й технології видобування селітри, ініціатор відкриття Харківського університету.

15. НАДДНІПРЯНСЬКА УКРАЇНА В  ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.
19 лютого 1861р. – царський маніфест про скасування кріпосного права в Російській імперії;
1863 рр. – Валуєвський циркуляр;
1863-1864рр. –польське національно – визволне повстання;
1876 р. – Емський указ.
Київська козаччина –масовий селянський рух у Київській губернії та Чернігівській губернії 1855, спрямований проти національної і соціальної політики російського уряду в Україні.
 Земства- органи місцевого само-врядування в повітах та губер-ніях Російської імперії, що були ство-рені земською реформою 1864 р., і які опікувалися школами, лікар-нями, культурою, благоустро-єм тощо.
Громадівський рух - культурно-просвітницька діяльність громад у Наддніпрянській Україні в 60-70-х рр. ХІХ ст. Громади були заборо-нені Емським указом російського імператора Олександра ІІ 1876 р.
Володимир  Антонович(1834–1908) -український історик, археолог, етнограф, представник угрупу-вання так званих хлопоманів, один із засновників Київської громади, голова Історичного товариства Нестора Літописця, професор історії Київського університету.
Михайло Драгоманов(1841–1895) - український громадсько-політичний діяч, історик, письменник, публіцист, один із засновників громади в Києві, діяч Південно-Західного відділу Російського географіч-ного товариства. Доцент Київського університету (1864—1875). Після звільнення за політичну небла-гонадійність емігрував до Женеви, де очолював осе-редок української політичної еміграції (1876–1889), видавав часопис «Громада». Професор Вищої школи у Софії (1889–1895).
Борис Грінченко(1863–1910) - український громад-сько-політичний діяч, письменник, учений, один із засновників «Братства тарасівців», лідер Української радикальної партії, голова київської «Просвіти». Автор фундаментальних етнографічних, мовознавчих праць, історичних нарисів, перших підручників з української мови й літератури, укладач чотири-томного тлумачного «Словаря української мови».

Павло Чубинський(1839–1884)  - етнограф, поет, громадський діяч, учасник Київської громади, член редколегії газети «Київський телеграф», один із ініці-аторів створення Південно-Західного відділу Росій-ського географічного товариства, автор вірша «Ще не вмерла Україна...».
16. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ (АВСТРО-УГОРСЬКОЇ) ІМПЕРІЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.
1868 р. – створення у Львові товариства «Просвіта».
1873 р. – створення у Львові Літературного то-вариства
ім. Т. Шевченка (від 1892 р. – Наукове товариство ім.Т.Шевченка);
1890 р. – створення Ру-сько-української ради-кальної партії (РУРП);
1899 – створення Україн-ської Національно-демо-кратичноїпартії (УНДП) Трудова міграція -  добровільний виїзд з однієї країни до іншої на постійне або тимчасове поживання з метою працевлаштування на пев-ній території.
Партія - громадська організація, що відстоює ідеї певної верстви суспільства з метою здобуття чи утримання політичної влади.
Українофіли - термін, поширений з другої половини ХІХ ст., на означення любові до України, ук-раїнського народу, української культури тощо.
Москвофіли -  представники сус-пільно-політичного руху Західної України, які орієнтувалися на Ро-сійську імперію і ставили собі за мету об’єднати Західноукраїнські землі з Наддніпрянською Украї-ною під владою Росії. Отримували фінансову підтримку з Росії. У 60-80-х рр. ХІХ ст. займали провідне становище в громадському житті Західної України. Москвофіли не визнавали існування окремого українського народу й української мови; стверджували, що існує єдиний руський народ, який поживає від Карпат до Камчатки. Створили штучну   мову «язичіє».
Народовці - національна україн-ська течія на Західній Україні, що зародилася в 60-х рр. ХІХ ст., представники якої доводили самостійність українського народу, культури, мови. Народовці висту-пали за єдність українських земель, необхідність їх об’єднання; роз-виток української мови, культури тощо. Лідером народовців був Ю.Романчук.
Радикали -  представники молодої української інтелігенції Галичини кінця ХІХ — початку ХХ ст., які вели боротьбу за визволення ук-раїнського народу від соціального та національного гніту. Сповіду-вали соціалістичні ідеї. Створили перші політичні партії. Лідерами українських радикалів були І.Франко та М.Павлик.
 Нова ера - українсько-австрій-сько-польські домовленості кінця ХІХ ст. Зміст домовленостей:
- надання українцям місць в Авст-рійському парламенті та Галиць-кому сеймі;
- відкриття трьох українських гімназій;
- відкриття кафедри української історії у Львівському університеті;
- розширення сфери використання української мови в державних установах;
- українцям був відкритий доступ до державних посад.

  Іван  Франко  (1856–1916) - український поет, уче-ний, громадський діяч, член Наукового товариства ім.Т.Шевченка, один із засновників Русько-україн-ської радикальної партії, автор віршів «Каменяр», «Вічний революціонер», повісті «Захар Беркут», драми  «Украдене щастя».
Юліан  Бачинський  (1870–1940)- український громадський діяч, публіцист, член Русько-української радикальної партії, з 1899 р. - Української соціал-демократичної партії, автор праці «Україна поново-лена».  З 1918 р. стає членом Української націо-нальної ради ЗУНР; з 1919р. - представник УНР у Вашингтоні. Наприкінці листопада 1933 р. приїхав до Харкова, працював у редакції "Української радянсь-кої енциклопедії". У листопаді 1934 р. заарешто-ваний. Загинув у концтаборі.

17. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.
1865 р. – відкриття Новоросійського університету;
1875р.-відкриття Чернівецького університету
Меценат -  особа, яка безкорис-ливо вкладає кошти в розвиток освіти, науки, культури тощо.
Професійний театр - театр, у якому гра акторів та діяльність інших театральних діячів є про-фесією, а не просто захопленням, як в аматорському театрі. Перший професійний український театр - Театр корифеїв, заснований в Єли-саветграді М.Кропивницьким у 1882 р.
Реалізм - стиль і метод у мистецтві й літературі другої половини ХІХ ст., який прагне до найдокладні-шого опису спостережених явищ без їх ідеалізації.
Модернізм -  напрямок у мистец-тві початку ХХ ст., який характер-ризується еклектикою (змішува-нням стилів), відмовою від мис-тецьких традицій минулого та утвердженням нових нетради-ційних мистецьких форм. В архі-тектурі центральними концепціями модернізму є функціоналізм і від-сутність декоративності.

Сергій  Васильківський(1854–1917) - український живописець. Створив ряд ліричних пейзажів України, розвивав у творчості тему історії українського козац-тва. Виконав для Полтавського земства ряд великих історичних панно.

Данило Заболотний(1866–1929) - український мікробіолог, епідеміолог, Президент АН УРСР (1928–1929); засновник Інституту мікробіології та епіде-міології в Києві; опублікував понад 200 праць, при-свячених головним чином вивченню інфекційних хвороб — чуми, холери тощо. Його наукові висновки базувались на подвижницькій практичній боротьбі з інфекційними захворюваннями.
Марія  Заньковецька(1854–1934) - українська актриса, її сценічний дебют відбувся в Єлизаветграді (нині Кіровоград), де вона виконувала роль Наталки Полтавки у першому українському професійному театрі під керівництвом М. Кропивницького; пра-цювала в найпопулярніших українських трупах М. Старицького, М. Садовського, М. Саксаганського, І. Карпенка-Карого.
Ілля  Мечников(1845—1916)  - біолог, мікробіолог, імунолог, почесний член Петербурзької академії наук, лауреат Нобелівської премії, один із заснов-ників другої в світі бактеріологічної станції в Одесі, займався проблемами боротьби з інфекційними захворюваннями.
Агатангел  Кримський(1871—1942) - письменник, сходознавець, дослідник історії та літератури Ірану, Туреччини тощо, історик української мови та літера-тури, автор праць «Українська граматика», «Нариси з історії української мови», професор Київського університету, один із засновників УАН.
Леся Українка(1871—1913) - українська поетеса, прозаїк, драматург, автор поетичних збірок «На крилах  пісень», «Думи і мрії», «Відгуки», драма-тичних поем «Осіння казка», «Кам’яний господар», «Лісова пісня» та ін.
Іван  Карпенко-Карий  (Тобілевич)  (1845—1907) - український драматург, актор, режисер, автор п’єс «Безталанна», «Наймичка», «Хазяїн», «Сто тисяч».

МаркоКропивницький(1840—1910) - драматург, актор, режисер, автор п’єс «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж Павук», «Дай серцю во-лю,  заведе в неволю». З його ім'ям пов'язані створе-ння українського професійного театру й наступний етап розвитку реалістичної драматургії.
Микола  Лисенко(1842—1912) - український композитор, диригент, піаніст, автор опер «Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Різдвяна ніч», творів на тексти Т. Шевченка «Музика до Кобзаря», «Гайдамаки», організатор щорічних шевченківських концертів.

Микола  Пимоненко(1862—1912) - український живописець, академік Петербурзької академії мис-тецтв, автор картин «Ворожіння», «Весілля в Київській губернії», «Сінокіс».

Микола  Садовський(Тобілевич) (1856—1933)-український актор, режисер, один із засновників українського професійного театру, виконавець драма-тичних ролей у п’єсах І. Карпенка-Карого «Безта-ланна», М. Гоголя «Ревізор», М. Старицького «Тарас Бульба».

Соломія Крушельницька(1872—1952) - співачка, солістка Львівського оперного театру, виступала на оперних сценах театрів у Петербурзі, Кракові, Вар-шаві, Парижі, Мілані, виконала близько 60 партій в операх «Запорожець за Дунаєм», «Пікова дама», «Мадам Батерфляй» та ін., виступала с концертами, присвяченими пам’яті Т. Шевченка.
Дмитро Яворницький (1855—1940) - український історик, археолог, етнограф, дослідник історії україн-ського козацтва, автор тритомної праці «Історія запо-різьких козаків», укладач зібрання історичних джерел «До історії Степової України».

Микола Терещенко-один із засновників «Товариства цукровобурякових і рафінадних заводів братів Терещенків». Фінансував будівництво Маріїнського дитячого притулку, споруд Маріїнської громади сестер-жалібниць, Київського політехнічного інституту, Київської жіночої торговельної школи ім. П. Терещенко, 5-ї Печерської гімназії, Троїцького народного будинку, міського музею, кількох книгарень, нічліжних притулків тощо.
Богдан Ханенко— промисловець, колекціонер, музейний діяч, меценат.Голова правління Південноросійського товариства заохочення землеробства та сільської промисловості, з 1896 р. — директор-розпорядник і голова правління Товариства цукробурякових та рафінадних заводів братів Терещенків. На початку 1890-х рр. Богдан Іванович — член Всеросійського товариства цукрозаводчиків, Київського біржового товариства, голова Київського комітету торгівлі й мануфактури, у 1906—1912 рр. — член Державної ради від промисловців.
18. НАДДНІПРЯНСЬКА УКРАЇНА В 1900 – 1914РР.
1900 р. – створення Революційної української партії (РУП), першої
політичної партії Над-дніпрянської України;
1908 р.-створення Товариства українських поступовців (ТУП);
1911-1913рр. –«справа Бейліса» Монополія - об’єднання підпри-ємств однієї галузі, яке панує на ринку.
Хутір –вид сільського поселення, господарство (подвір'я) з належною до нього землею
Відруби –земельна ділянка, що виділялася селянинові на правах особистої власності без перенесення садиби (житлового будинку та господарських споруд
Чорносотенці –збірна назва для низки російських монархічних і ультранаціоналістичних організацій, що виникли після революції 1905 року в Російській імперії.
Страйк – організоване масове або часткове припинення роботи чи інша протидія нормальному (традиційному) перебігу виробничого процесу з метою домогтися виконання певних вимог. Євген  Чикаленко(1861—1929)- громадсько-політичний і культурний діяч, меценат, активний член «Старої громади», один із засновників УДП і Товариства українських поступовців, член Україн-ської Центральної Ради, фінансував видання україн-ських газет «Громадська думка», «Рада». Автор «Спогадів» та «Щоденника.
Микола Міхновський(1873—1924) - громадсько-політичний діяч, основоположник українського націоналізму, автор брошури «Самостійна Україна»; ідеолог і провідник Братства тарасівців, заснов-ник Української народної партії, член Братства самостійників;один із засновників Українського військового клубу ім. П.Полуботка й Першого українського полку ім. Б. Хмельницького.
Ілля Шраг - український громадський і політичний діяч, чернігівський адвокат, член Української Центральної Ради, а також культурний діяч, відомий підтримкою класиків української літератури. Працював у часописах «Украинский вестник» (видання української фракції), «Записках Наукового Товариства ім. Т.Шевченка», «Раді» (перша щоденна українська газета в Наддніпрянській Україні. Інша назва — попередня — «Громадська думка»). Ідеолог чернігівської «Просвіти».

19. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРО – УГОРСЬКОЇ ІМПЕРІЇ У 1900-1914РР.

1900р. –обрання А.Шептицького митрополитом греко – католицької церкви;
1907р-впровадження в Австро  - Угорській імперії загального виборчого права для чоловіків. Народне віче -загальні збори громадян. Андрей Шептицький  (1865 ¬ 1944) - церковний, культурний та громадський діяч, митрополит Україн-ської греко-католицької церкви, меценат, дійсний член Наукового товариства ім. Т.Шевченка. Метою життя митрополита була єдність Української Церкви та побудова Української Держави, "наділеної хрис-тиянською душею".

Іван Боберський  (1873—1947)  - громадський діяч, педагог, один із засновників молодіжних спортивно-пожежних патріотичних товариств «Сокіл», «Січ», «Пласт», член Бойової управи УСС, член Головної української ради, автор підручників із фізичного виховання.
Кирило Трильовський  (1864 — 1941) - громадсько-політичний діяч, основоположник і один з керівників Української радикальної партії, творець січового ру-ху, адвокат, редактор часописів „Зоря”, „Хлопська правда”, „Січові вісті”, „Громадський голос”. Депу-тат парламенту Австрії та галицького сейму, голова Бойової управи УСС, член Національної Ради ЗУНР.
20. УКРАЇНА В ПЕРШІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ
Серпень 1914 р. – утво-ренняГоловної  укра-
їнської ради, форму
вання легіону Україн-ських січових стріль - ців, створення Союзувизволення України;
1914р. –Галицька битва;
1915р. –утворення Загальної української ради;
1916р. – Брусиловський прорив. Світова війна - глобальне вій-ськове протистояння коаліцій держав, яке охоплює значну частину країн світу.
Галицько-Буковинське генерал-губернаторство - тимчасова адміністративно-територіальна одиниця з центром у м. Чернівці, створена урядом Російської імперії наприкінці 1914 р. на завойованих російською армією землях Гали-чини та Буковини. Очолив Гали-цько-Буковинське генерал-губер-наторство Г.Бобринський.
Кость Левицький(1859—1941) - громадський, політичний і державний діяч, один із засновників Української національно-демократичної партії,  депу-тат австрійського парламенту та Галицького сейму, керівник Головної української (згодом Загальної ук-раїнської) ради, засновник і голова Національної Ради у Львові.

Дмитро Дорошенко (1882-1951)- політичний діяч, дипломат, історик, публіцист, літературознавець, бібліограф, засновник «Просвіти» на Катерино-славщині. Від квітня 1917 р. - крайовий комісар Гали-чини й Буковини; член Української партії соціалістів-федералістів, Центральної Ради, Чернігівський гу-бернський комісар. Під час гетьманату Павла Скоропадського очолював Міністерство закордонних справ. Навесні 1919 р. змушений був покинути Україну, займався науковою діяльністю. Спадщина вченого налічує близько 1000 праць.
21. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ
Березень 1917 р. – утворенняУкраїнської Центральної Ради.
Квітень 1917 р. -
ВсеукраїнськийНаціональний
Конгрес.
Червень 1917 р. – І Універсал УЦР;
Липень 1917 р. - ІІ Універсал УЦР;
Листопад 1917 р. –  ІІІ Універсал УЦР;
22 (9)січня 1918 р. - Четвертий Універсал Центральної Ради,
проголошення незалежностіУНР;
січень 1918р. – бій під Крутами Автономізація -1) у часи рево-люції 1917 р. політична боротьба народів колишньої Російської імперії за отримання автономії у межах нової демократичної Російської федерації; 2) план перетворення незалежних радян-ських республік, які утворились у 1918-1920 рр. внаслідок громадян-ської війни на теренах колишньої Російської імперії, в автономні складові Російської Федерації.
Самостійники - солдати україн-ського полку ім. П.Полуботка, які 4-5 липня 1917 р. у Києві підняли збройне повстання проти ІІ Універ-салу УЦР, у якому йшла мова про відмову від уже проголошеної автономії України, та вимагали від УЦР негайно проголосити самос-тійність України.
 УніверсалиУЦР - державно-політичні акти, які видавала УЦР, звертаючись до народу України.
Генеральнийсекретаріат - з 28 (15) червня 1917 р. до 22 (9) січня 1918 р. вищий виконавчий орган державної влади в Україні (уряд), складався з 8 секретарств, очолю-вав В. Винниченко.
Вільне козацтво - національні добровільні військово-міліційні формування часів національно-визвольних змагань 1917 — 1921 років, що діяли в Україні та на Кубані.
Народний секретаріат - перший
радянський уряд в Україні на чолі з Артемом, сформований у грудні 1917 р. у Харкові.
Михайло Грушевський  (1866–1934) - політичний і державний діяч, історик, голова Наукового товари-ства ім. Т. Шевченка, завідуючий кафедрою історії України Львівського університету, автор 10-томної «Історії України-Русі», один із співзасновників Това-риства українських поступовців, голова Української Центральної Ради.
Володимир  Винниченко(1880-1951)- громадсько-політичний діяч, письменник, автор мемуарно-публі-цистичного твору «Відродження нації», один із зас-новників УСДРП, голова Генерального секретаріату Української Центральної Ради, згодом Директорії УНР.

Сергій  Єфремов (1876—1939) - громадсько-полі-тичний і державний діяч, літературний критик, істо-рик літератури, член Наукового товариства
 ім. Т. Шевченка у Львові, один із засновників УРП і Товариства українських поступовців, член Україн-ської Центральної Ради,  секретар міжнаціональних справ Генерального Секретаріату УЦР,  з вересня 1917 очолював Українську партію соціалістів-федера-лістів,віце-президент ВУАН (1922-1928рр.), репре-сований як один із керівників СВУ.
22.УКРАЇНА В БОРОТЬБІ ЗА ЗБЕРЕЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
Січень (лютий) 1918 р. -Брестський мир між УНР та державамиЧетверт -
ного союзу.
29 квітня 1918 р. - державний переворот
і прихід до влади  П.Скоропадського.
1 листопада – «Листопадовий зрив» у Львові;
13 листопада 1918р. –проголошення Західноукраїнської Народної Республіки;
листопад 1918р. -заснування Української академії наук;
14 листопада 1918 р. -
утворення Директорії.
листопад 1918 р. -
проголошення ЗУНР;
22 січня 1919 р. – проголошення Акта Злуки УНР та ЗУНР;
Грудень 1919 - травень 1920р.–Перший «Зимо-вий похід» Армії УНР.
Квітень 1920 р. - Варшавська угода.
Березень 1921 р. – Ризь-кий мирний договір;
Листопад 1921 р. – Дру-гий«Зимовий похід»
Армії УНР. Директорія - тимчасовий орган державної влади УНР, створений для керівництва повстанням проти гетьмана П.Скоропадського. Після перемоги повстання – вищий орган державної влади УНР.
Соборність –морально-філософський і соціальний принцип, фундаментальними положеннями якого є: відповідальність усіх за всіх, єдність індивідуального і загального, взаємне духовне збагачення і розвиток та інше.
Отаманщина - Повстансько-партизанський рух
Воєнний комунізм - соціально-економічна політика більшовиків у 1919-1920 рр., що була реакцією більшовиків на умови громадян-ської війни, тому являла собою вимушені, тимчасові, насильницькі заходи з метою переходу до кому-нізму. Воєнний комунізм включав у себе продрозкладку (вилучення надлишків продовольства) націо-налізацію підприємств, заборону вільної торгівлі тощо.
Чортківська офензива-історична назва наступальної військової операції Української Галицької Армії (УГА) здійсненої в період з 7 по 28 червня 1919 року.
Київська катастрофа -події серпня 1919 року в Україні, похід Української Галицької Армії на Київ
Павло Скоропадський  (1873–1945) - український державний і політичний діяч, генерал-майор, флігель-ад’ютант російського імператора Миколи ІІ, учасник Першої світової війни, командуючий Першим україн-ським корпусом, почесний військовий отаман Віль-ного козацтва, гетьман Української Держави (1918 р.)

Дмитро  Вітовський(1887–1919) - український військовий і державний діяч, командуючий куренем Легіону Українських січових стрільців під час Пер-шої світової війни, організатор Листопадового повс-тання 1918 р. у Львові, секретар військових справ ЗУНР, полковник УГА, член делегації УНР на Па-ризькій мирній конференції.
Євген Петрушевич (1863–1940)  - український гро-мадсько-політичний діяч, депутат австрійського пар-ламенту та Галицького сейму, член Головної україн-ської (згодом Загальної української) ради, президент ЗУНР, після проголошення злуки УНР і ЗУНР — член Директорії, прихильник відновлення незалеж-ності ЗУНР після підписання Варшавського договору 1920 р.
Симон  Петлюра(1879–1926)- громадсько-політич-ний і державний діяч, публіцист, член РУП і УСДРП, автор статті «Війна і українці», член Української Центральної Ради, секретар військових справ першо-го українського уряду — Генерального Секре-таріату,  Головний отаман військ УНР (з листопа-да 1918 р.). Голова Директорії УНР (9травня 1919 — 10листопада 1920).
Християн  Раковський(1873–1941) - політичний і державний діяч УСРР, член КП(б)У, голова Раднар-кому УСРР 1919 —1923 рр., прихильник розширення політичної та економічної самостійності УСРР, посол СРСР у Великій Британії та Франції.
Нестор  Махно(1888–1934) - український повстан-ський отаман, один з лідерів анархістського руху. Влітку 1918 р. розпочав боротьбу проти влади П. Скоропадського, у середині грудня 1918 р. він уклав угоду з керівництвом Директорії УНР, яка виявилась недовготривалою.  У січні 1919 р. розпочав боротьбу проти денікінців, військ Директорії і Антанти. Кілька  разів ішов на зближення з більшовиками. З кінця листопада 1920 р. до серпня 1921 р. Махно вів  боротьбу проти більшовицької влади.
23. УКРАЇНСЬКА СРР В УМОВАХ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ (1921-1928 РР.)
1921 - 1923 рр. - голод в Україні;
1921р.-утворення української авто - кефальної православної церкви (УАПЦ);
1922 р. - входження УСРР до складу СРСР;
1923 р. - початок політи-ки«коренізації» в УСРР;
1925 р. – проголошення курсу наіндустріалізацію. Неп – економічна політика радянської влади 1921-1928 рр., що прийшла на зміну політиці «воєнного комунізму» та базувалася на впровадженні елементів ринкової економіки

Трест - централізована форма монополії;  об’єднання підприємств, які повністю втрачають свою самостійність. За часів НЕПувсі трести перебували у державній власності

Індустріалізація -система заходів, спрямованих на прискорений роз-виток важкої промисловості з метою технічного переозброєння економіки і зміцнення обороно-здатності країни.
Коренізація -  політика надання можливості в УСРР розвитку української культури під контро-лем радянської влади. Політика «українізації» була складовою час-тиною загальносоюзної кампанії коренізації.
 Автокефальна  церква –право-славна церква, яка має повну само-стійність щодо організаційних та культових питань.
Олександр  Шумський(1890—1946) - радянський державний діяч, член КП(б)У, народний комісар ос-віти УСРР (1919 р., 1924—1927 рр.), прихильник по-літики українізації, звинувачений у «націоналісти-ному ухилі» (шумськізмі).

Микола Скрипник(1872–1933) - радянський дер-жавний діяч, один із засновників КП(б)У, голова пер-шого радянського уряду України — Народного Секретаріату, народний комісар освіти УСРР (1927-1933 рр.), прихильник політики українізації, звину-вачений у «націоналістичному ухилі».

Михайло Волобуєв(1903–1972) - український учений -економіст, професор політекономії, викладач Харківського механіко-машинобудівного інституту, автор дискусійної статті «До проблем української економіки» (1928 р.), у якій виклав концепцію еконо-мічної самодостатності УСРР. Жертва сталінського терору.

Микола Хвильовий (Фітільов)(1893—1933) -
письменник, публіцист, один із засновників Спілки пролетарських письменників «Гарт», Вільної академії пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ), автор творів «Я (Романтика)», «Камо грядеши?», «Україна чи Малоросія», ініціатор літературної дискусії під гаслом «Геть від Москви» (1925—1928 рр.).

Лесь Курбас (1887—1937) - режисер-новатор, театральний діяч, один із засновників «Молодого театру», театру «Березіль», на сцені яких поставив вистави «Чорна пантера і білий ведмідь» В. Винни-ченка, «Мина Мазайло» М. Куліша тощо, поєднував українське театральне мистецтво з європейською культурою.  Репресований.


Олександр Довженко(1894–1956) - письменник, кінорежисер, художник-ілюстратор, один із заснов-ників української кінематографії, працював на Одеській кіностудії, Київській кінофабриці, створив фільми «Арсенал», «Звенигора», «Земля», «Поема про море», автор книги «Зачарована Десна».
Василь Липківський— український релігійний діяч, церковний реформатор, проповідник, педагог, публіцист, письменник і перекладач, борець за автокефалію українського православ'я, творець і перший митрополит Київський і всієї України відродженої 1921 року Української Автокефальної Православної Церкви. У 1919–1927 рр. — останній настоятель та доглядач Софії Київської.
Михайло Бойчук  (1882—1937) - живописець, зас-новник школи художників-монументалістів, лідер групи “бойчукістів”, поєднував риси візантійського живопису з традиціями українського малярства, автор декорацій для вистав «Молодого театру» Леся Курбаса.Репресований.

24. УТВЕРДЖЕННЯ ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ В 1929-1939 РР.
1928/1929-1932рр. – перша пятирічка
1928 р. – судовий процес у «Шахтинській справі»;
1929 р. –
початок насильницької колективізації;
1929 р. – судовий процес у справі СВУ
1932 - 1933 рр. - Голодомор в Україні;
1934 р. - перенесення столиці УСРР
з Харкова до Києва;
1937р –ухвалення Конституції УСРР;
1937-1938 рр. –«Великий терор» Тоталітарний режим-політичний режим, який передбачає встановлення всеосяжного державного контролю над усіма сферами життя суспільства  засобами терору, знищення демократичних свобод, зосередження влади в руках окремої групи політичної партії
П’ятирічка –метод планування розвитку країн, що включає розробку цільових показників соціально-економічного розвитку на термін 5 років.
Форсована індустріалізація -шалено швидкі темпи індустріалізації.
Стаханівський рух -  масовий робітничий рух у СРСР за під-вищення продуктивності праці та досягнення високих виробничих показників. Назва походить від О.Стаханова, який, застосувавши новий метод роботи, встановив рекорд з видобування вугілля.
Колективізація - примусова сис-тема заходів, спрямована на перет-ворення одноосібних селянських господарств у великі колективні й радянські господарства (колгоспи і радгоспи).
Розкуркулення -  експропріація індивідуальних селянських гос-подарств. Складова частина полі-тика суцільної колективізації СРСР у 30-ті рр. ХХ ст.
Закон про п'ять колосків –пос-танова 1932 р. «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», відома в народі як «Закон про п'ять колосків». Згідно з цим законом за крадіжку колгоспного майна передбачався розстріл із конфіскацією всього майна або позбавлення волі терміном не менш ніж на 10 років.
Голодомор - масовий голод 1932-1933 рр. в Україні та деяких інших регіонів СРСР, штучно зорганізо-ваний радянським керівництвом.
Чорна дошка -система психологічного, військового та адміністративного терору радянської влади в Україні та районах СРСР, населених переважно українцями
Розстріляне відродження –літе-ратурно-мистецька генерація Ук-раїни 1920-1930-х років, репре-сована  сталінським режимом.

ГУЛАГ –(рос. Главное управление исправительно-трудовых лагерей, трудовых поселений и мест заключения) — у СРСР у 1934–1956 роках ...
Паспортна система –це сукупність правових норм, які визначають видачу паспортів, засвідчують особистість громадян України, їх прописку.
Соціалістичний реалізм - термін, що закріпився у радянському мистецтвознавстві для позначення художнього методу та стилю, що панував у СРСР з 30-х років XX сторіччя.
Лазар  Каганович(1893–1991) - радянський пар-тійний і державний діяч, один із найближчих при-бічників Й. Сталіна, генеральний секретар ЦК КП(б)У у 1925—1928 рр., противник українізації, виступав проти політичної лінії українських на-ціонал-комуністів О. Шумського і М. Хвильового, прихильник проведення суцільної колективізації, один із організаторів геноциду українців 1932–1933 років.

Максим Рильський(1895-1964)- український радянський поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, мовознавець, літературознавець. Академік АН УРСР.
•
Павло Вірський (1905-1975)видатний україн-ський хореограф, реформатор українського сценіч-ного танцю, творець (1937) і багаторічний керівник Державного Академічного ансамблю народного тан¬цю України (із 1977 — імені П.Вірського). Народ¬ний артист СРСР (1960), лауреат Державної премії СРСР (1950, 1970) і Державної премії України ім. Тараса Шевченка (1965).
Григорій Верьовка— український композитор і хоровий диригент, педагог.У 1943 організував Український державний народний хор, 1943—1964 був його художнім керівником і головним диригентом. 1964 хору надано ім'я Григорія Верьовки.1943–1952 — голова Спілки композиторів УРСР (нині Національна спілка композиторів України).

Станіслав Косіор  (1889–1939) - радянський дер-жавний діяч, один із організаторів КП(б)У, генераль-ний секретар ЦК КП(б)У (1928—1938 рр.), прихиль-ник суцільної колективізації, безпосередній органі-затор голодомору 1932—1933 рр. в Україні, сприяв згортанню українізації, організації політичних про-цесів, винищенню української інтелігенції.

25.ЗАХІДНА УКРАЇНА В 1921- 1939 РР.
1920р. –підписання Бессарабського протоколу, визнання країнами Антанти входження Бессарабії до складу Румунії;
1923р.- визнання країнами Антанти входження Східної Галичини до складу Польщі; саморозпуск уряду ЗУНР;
1925р.-утворення Українського національно – демократичного  обєднання (УНДО)
1929 р. - утворення ОУН.
1930 р. – проведення польською владою акції «пацифікації»;
1938р.-надання автономії Підкарпатській Русі у складі Чехо –Словаччини;
15 березня 1939 р. – про-
голошення незалежності
Карпатської України. Осадництво -польська політика колонізації західноукраїнських зе-мель осадниками у 20-30-ті рр. ХХ ст.
Пацифікація - «умиротворення українського народу» - офіційна назва масових репресій польської влади щодо українського населення Гали-чини, проведених урядом Польщі восени 1930 р.
Русинство - термін на позначення виокремлення частини населення Закарпаття, що вважає себе русинами - окремим від українців народом.
Таємний університет –український нелегальний вищий навчальний заклад у Львові. Заснований у липні 1921 року, існував до 1925 року.
Політична еміграція -вимушена чи добровільна зміна місця проживання людей (емігрантів, переселенців), переселення зі своєї батьківщини, країни. Євген  Коновалець (1891–1938) - український військовий і політичний діяч, керівник Галицько-Буковинського куреня Українських січових стрільців, полковник Армії УНР, ініціатор створення і голова Української військової організації, перший голова Проводу Організації українських націоналістів.

Августин  Волошин  (1874-1945) - громадський, дер-жавний і культурний діяч, педагог, науковець, про-фесор математики і фізики, автор понад 40 книг, здебільшого підручників і праць з педагогіки та пси-хології; греко-католицький священик Мукачівської єпархії, 1938р. прем'єр-міністр автономного уряду Карпатської України, в 1939р. став президентом цієї держави.

Степан Бандера(1909–1959) - український політич-ний діяч, один із лідерів Організації українських на-ціоналістів, противник польської політики «паци-фікації», голова ОУН-Б, прихильник відновлення української державності.

Андрій Мельник(1890–1964) - український війсь-ковий і політичний діяч, полковник Армії УНР, спів-засновник УВО, один із лідерів Організації україн-ських націоналістів, голова ОУН-М, після смерті
Є. Коновальця -голова Проводу ОУН, прихильник відновлення української державності.
26.УКРАЇНА ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939-1945 РР.)
23 серпня 1939 р. – ра-дянсько- німецький договір  про ненапад і таємний протокол до нього   (пакт
Молотова-Ріббентропа).
1 вересня 1939 р. – поча-ток Другої світової війни.
17 вересня 1939 р. –вторгнення  Червоної армії
на територію Західної
України;
Червень 1940 р. –  вторгнення  Червоної армії на територію
Бессарабії та Північної
Буковини;
22 червня 1941 р. – напад Німеччини на СРСР;
30 червня 1941 р. -
проголошення Акта відновлення Української
Держави.
14 жовтня 1942 р. –утворення Української повстанської армії (УПА);
Грудень 1942 р. –поча-ток вигнання нацистських загарбників з  України.
6 листопада 1943 р. -
визволення Києва від нацистських окупантів;
Січень – лютий 1944 р. -
Корсунь-Шевченківська
наступальна операція.
28 жовтня 1944 р. –завершення вигнання  нацистських окупантівзі  всієї території України;
9 травня 1945 р. -
День
Перемоги над нацистською Німеччиною;
2 вересня 1945р. –завершення Другої світової війни. Радянізація -система заходів, спрямованих на встановлення радянської влади, побудову соціа-лістичного суспільства за еконо-мічною та політичною моделлю СРСР у західноукраїнських землях.
Новий порядок - жорстокий ре-жим, установлений німецько-фашистськими загарбниками на окупованій території України та в інших частинах СРСР, що супро-воджувався масовими розстрілами і депортацією місцевого населення.

План «Барбаросса» -кодова назва плану воєнної операції фашистської Німеччини проти СРСР, згідно з яким війна проти СРСР повинна була стати «блискавичною», тобто закінчитися перемогою в дуже короткий термін, до того як супротивник зможе мобілізувати та розгорнути свої головні сили

Мобілізація –переведення збройних сил держави, промисловості, транспорту та інших галузей економіки на воєнний стан
Евакуація - процес виведення населення і життєважливих ресурсів першої необхідності з території можливої загрози від катастрофичи воєнного конфлікту.

План «Ост» -таємний план на-цистської Німеччини з проведення освоєння й німецької колонізації  земель Східної Європи. План передбачав винищення частини місцевого населення і перетво-рення решти на рабів.
Голокост - загибель значної час-тини єврейського населення Євро-пи в ході систематичного пере-слідування і знищення його нацис-тами та їхніми пособниками в Німеччині й на захоплених тери-торіях у 1933-1945 рр. Загинуло 6 млн. євреїв з 10 млн., що прожива-ли в Європі.
Колабораціонізм - співпраця з окупаційною владою.
Рух Опору - антифашистський національно-визвольний рух у роки Другої світової війни проти окупантів.
Український штаб партизанського руху (УПШР)-орган керівництва радянськими партизанськими формуваннями України часів радянсько-німецької війни
Похідні групи –були створені ОУН («мельниківцями») та ОУНР («бандерівцями») з метою організації зі свідомих українців на українських землях органів місцевого самоуправління під час Другої Світової війни.
Поліська Січ – українські партизанські збройні формування, створені Тарасом Бульбою-Боровцем улітку 1941 р., що вели боротьбу як проти німецьких, так і проти радянських військ
Східний вал – битва за Дніпро
Випалена земля -метод ведення війни за допомогою знищення всього корисного, того що може слугувати життєзабезпеченню або існуванню як військ противника, так і цивільного населення — на території, яку може бути зайнято противником.
Депортація - примусове виселення з постійного місця проживання окремих осіб чи цілих народів.
Тарас Бульба (Боровець) - (псевдоніми: Тарас Бульба, Чуб, Гонта; 9 березня 1908, Бистричі, Російська імперія — 15 травня 1981, Торонто, Канада) — діяч українського повстанського руху часів Другої світової війни, засновник УПА "Поліська Січ", з 1976 року генерал-хорунжий УВК.
Іван Кожедуб ( 1920— 1991) — радянський льотчик-ас німецько-радянської війни, найрезультативніший льотчик-винищувачв авіації союзників за весь час Другої світової війни. Тричі Герой Радянського Союзу (1944, 1945). Маршал авіації (1985).


Олексій Берест(1921 -1970)  український радянський військовик, Герой України, лейтенант Червоної Армії, що встановив, разом зМихайлом Єгоровим та Мелітоном Кантарією, Прапор Перемоги на даху німецького Рейхстагу о 21.50 30 квітня 1945.



Кузьма Деревянко (1904 -   1954) учасник Радянсько-фінської війни 1939–1940, відзначений орденом Червоної Зірки та позачерговим званням полковника. Головні військові здобутки Кузьма Миколайович отримав під час Другої Світової війни, закінчивши її у званні генерал-лейтенанта. 2 вересня 1945 року від іменірадянськогоВерховногоГоловнокомандування приймав капітуляцію Японії.7 травня 2007 Президент України Віктор Ющенко підписав Указ[2] про присвоєння Кузьмі Дерев'янку посмертно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» за мужність і самовідданість, виявлені у роки Другої світової війни 1939–1945 р.

Ярослав Стецько- ( 1912 - 1986) — український політичний та військовий діяч, активний діяч ОУН. З 1941 р. — перший заступник провідника ОУН-Б С. Бандери. У 1942–1944 рр. перебував у німецькому концтаборі Заксенгаузен. Після звільнення керував антибільшовицьким блоком народів, був головою Проводу ОУН-Б.

Роман Шухевич(1907–1950) - український політичний і військовий діяч, член Організації україн-ських націоналістів (з 1929 р.), один із організаторів Карпатської Січі — збройних сил Карпатської Ук-раїни (1938 р.), головнокомандувач Української повстанської армії (1943—1950 рр.), голова Секре-таріату Української головної визвольної ради (1943–1950 рр.).

27. УКРАЇНА В ПЕРШІ ПОВОЄННІ РОКИ (1945-НА ПОЧАТКУ 1950-Х РР.)
1945р.- входження Закарпаття до складу УРСР;
квітень 1945 р. - Україна  співзасновницяООН.
березень 1946 р. –
«саморозпуск» УГКЦ.
1946-1947 рр. - голод в Україні.
квітень-липень 1947 р. -
проведення польською владою операції «Вісла». Відбудова  - відновлення
Операція «Вісла» - здійснена польським урядом у квітні-серпні 1947 р. депортації залишків українського населення Закерзоння на захід і північ Польщі з метою його асиміляції та знищення баз діяльності ОУН-УПА.
Ждановщина -ідеологічна кампа-нія в СРСР, розгорнута у 1946-1949 рр. у галузі науки, літератури, культури та мистецтва, у ході якої були піддані нищівній критиці діяльність інститутів історії Украї-ни та історії української літерату-ри, творчих спілок, редакцій газет і журналів, видатних діячів україн-ської культури - письменників, ком-позиторів, режисерів тощо. Назва походить від прізвища сек-ретаря ЦК ВКП(б) з питань ідеології А.Жданова.
Лисенківщина -політична кам-панія з переслідування групи гене-тиків і тимчасової заборони гене-тики. Назву кампанія отримала від прізвища радянського академіка Т. Лисенка.
Холодна війна -глобальна геополітична, економічна та ідеологічна конфронтація між Радянським Союзом і його союзниками, з одного боку, та США, країнами Західної Європи і їх союзниками — з іншого. Володимир Сосюра (1897 -1898) - український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота», бунчужний 3-го Гайдамацького полку Армії УНР. Належав до низки літературних організацій того періоду — «Плуг», «Гарт», «ВАПЛІТЕ» та ін.

Олесь Гончар(1918–1995) - український прозаїк, публіцист, громадський і політичний діяч, учасник Великої Вітчизняної війни, голова правління Спілки письменників України, автор трилогії «Прапоро-носці», романів «Тронка», «Собор» (1968р.) тощо.

Йосип Сліпий(1892-1984) - український церковний діяч, ректор Львівської духовної семінарії, патріарх УГКЦ, звинувачений у «ворожій діяльності проти УРСР» і засуджений до 8 років ув’язнення (1945 р.), звільнений з ув’язнення й висланий за межі СРСР завдяки виступам відомих політичних діячів країн світу на його захист (1963р.).

28.УКРАЇНА В УМОВАХ ДЕСТАЛІНІЗАЦІЇ (1953 -1964 РР.)
1953-1954 рр. –повстання політичних в’язнів в сталінських концтаборах. Ліквідація ГУЛАГу;
Лютий 1954р. – входже-ння  Кримської області
до складу  УРСР.
1956 р. - ХХ з’їзд КПРС, засудження культу особи;
1957 р. –запуск першого штучного супутника Землі, початок «космічної ери»
1959 р. – утворення Ук-раїнської робітничо-
селянської спілки;
1961 р – перший політ людини в Космос (Юрій Гагарін).
Десталінізація –процес ліквідації наслідків сталінізації, який розпочався у СРСР після смерті Й.Сталіна
Культ особи -безмірне звеличення особи, сліпе поклоніння, а іноді й обожнювання людини, яка займає найвище становище в політичній чи релігійній ієрархії, надмірне перебільшення заслуг, функцій і ролі лідера.
Лібералізація -пом'якшення полі-тичного  режиму, вільнодумство
 Політична реабілітація –виправ-дання, поновлення доброго імені чи репутації несправедливо обвину-ваченої, обмовленої або засудженої особи.
 Відлига -назва періоду перебуван-ня М.Хрущова при владі в СРСР (1954-1964 рр.), що характеризу-вався політикою десталінізації, по-літичною реабілітацією і нерослі-довністю реформ.
Раднаргоспи - територіальні орга-ни управління, створені у 1957 р. замість галузевих міністерств, які поліпшили керування економікою регіонів, але призвели до розриву зв'язків між окремими галузями.
Шістдесятники - нове покоління митців, які відійшли від шаблонної тематики попередніх часів, а вихо-дили з того, що «...поезія має бути поезією, а не агітацією у віршова-ній формі».
Дисидентство - опозиційний рух проти панівного державного ладу, протистояння офіційній ідеології та політиці.
Хрущовки-п'ятиповерхові панельні і цегляні будинки без технічного поверху, ліфту і сміттєпроводу, що почали масово споруджуватися в СРСР під час правління Микити Сергійовича Хрущова, за що і отримали в народі його ім'я. Левко Лук'яненко(1927 р.н.) - український політич-ний і громадський діяч, адвокат, правозахисник, один із засновників Української робітничо-селянської спіл-ки (1958 р.) й Української Гельсінської групи (1976 р.), автор книги «Сповідь у камері смертників», автор Акту про незалежність України від 24 серпня 1991 р., балотувався на посаду Президента України, бувнародним депутатом незалежної України кількох скликань, Герой України.

Іван Світличний(1929–1992) - український політич-ний і громадський діяч, поет, літературний критик, правозахисник, неодноразово засуджений за «анти-радянську агітацію і пропаганду» до ув’язнення, автор збірки поезій «Серце для куль і для рим», лауреат літературної премії ім. В. Стуса, Державної премії ім. Т. Шевченка (посмертно).
Aлла Горська(1929–1970) - українська художниця, представник покоління «шістдесятників», діяч пра-возахисного руху, співзасновниця Клубу творчої мо-лоді в Києві, учасниця щорічних Шевченківських свят, автор творів «Автопортрет з сином», «Біля річки», «Портрет В.Симоненка» тощо.

Іван Дзюба(1931 р.н.) - літературознавець, громад-ський і політичний діяч. Участь у русі за незалеж-ність України він розпочав ще у 1950-і роки. За гострі публіцистичні публікації й відкриті виступи на захист української інтелігенції, самвидавські матеріали, без-прецедентну працю «Інтернаціоналізм чи русифіка-ція?» (1965) у 1972 р. був заарештований, у 2001 р. отримав звання Герой України.

Ліна  Костенко(1930 р.н.) – українська письменни-ця-шістдесятниця, поетеса. Перші книги «Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958), «Мандрівки серця» (1961) були новим словом в українській поезії. На початку 1960-х рр. Ліна Костенко брала участь у літе-ратурних вечорах Клубу творчої молоді. 1965 р. під-писала лист-протест проти арештів української інте-лігенції. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Непов-торність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевчен-ківська премія 1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010). 2010 року опублікувала перший прозо-вий роман «Записки українського самашедшого».
Євген  Сверстюк(1928 р.н.) - видатний сучасний український публіцист і літературознавець, активний учасник національно-демократичного руху, один з його інтелектуальних лідерів. Широко розповсюджу-валися в самвидаві відомі його есе «Собор у ришто-ванні», «Іван Котляревський сміється», «Остання сльоза», «На мамине свято».
Bасиль  Симоненко(1935–1963) - український поет, прозаїк, журналіст, представник покоління «шіст-десятників», «лицар українського відродження», автор збірок поезій «Тиша і грім», «Земне тяжіння», лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (посмертно).

29.УКРАЇНА У ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННЯ КРИЗИ РАДЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ (1965-1985 РР.)
1965 р. - реформи в сіль-ському господарстві та
промисловості
(«косигінська реформа»); перша хвиля арештів дисидентів;
1972 р. - зміна політич-ного керівництва УРСР; масові арешти дисидентів;
1976 р. - утворення Ук-раїнської Гельсінської
групи. Застій-період правління Л.Брежнєва (1964-1982 рр.), який характеризувався політикою, що заперечувала будь-які спроби оновлення суспільства, консерву-вала існуючий режим, наслідком чого стало наростання кризи ра-дянського ладу.
Дефіцит - перевищення попиту над пропозицією товарів та послуг  (відсутність певних товарів та послуг на ринку)
Розвинений соціалізм -
Номенклатура - панівна партійна еліта в СРСР, що цілком контро-лювала всі сфери життя суспіль-тва.
Русифікація - сукупність дій та умов, спрямованих на зміцнення російської національно-політичної переваги в країнах, що входять до складу Росії, чи перебувають в сфері її впливу.
 Самвидав - у СРСР неофіційне копіювання і розповсюдження творів, не схвалених радянським режимом.
Тамвидав -книги, які завозилися різними людьми з-за кордону і поширювалися на території Радянського Союзу.
Правозахисник - кожен, хто сповідує філософію верховенства прав людини, висловлює власні думки та виступає на захист прав людини.
Конституція розвинутого соціалізму-
Конституція СРСР 1977 року — основний закон СРСР, прийнятий 7 жовтня 1977 року Верховною радою СРСР замість Конституції СРСР 1936 року. Ця конституція закріплювала однопартійну політичну систему (стаття 6). Увійшла в історію як «конституція розвиненогосоціалізму». Валерій  Марченко (1947–1984) - літературознавець, перекладач, правозахисник, автор листів-протестів проти тоталітарного режиму, противник русифікації, неодноразово заарештований і засуджений за «анти-радянську агітацію і пропаганду», автор книги «Я не маю ні дому, ні вулиці».

Петро Григоренко – ( 1907 - 1987) — радянський генерал-майор, українець, правозахисник.Виступав на захист кримських татар та інших депортованих народів. У 1964 році за легальну правозахисну діяльність розжалуваний у рядові і позбавлений усіх державних відзнак. Перебував у радянських тюрмах, таборах і «психушках». З1977 року проживав у США..

Микола Руденко (1920–2004) - український поет, письменник, правозахисник, один із засновників і голова Української Гельсінської групи, неодноразово заарештований і засуджений за «антирадянську агі-тацію і пропаганду», перебував на примусовому пси-хіатричному лікуванні, автор заборонених поетичних творів «Всесвіт у тобі», «Хрест», «Я вільний»; Герой України.
Василь Стус  (1938–1985) - український поет, літературознавець, літературний критик, представник «шістдесятників», учасник акції протесту у київсько-му кінотеатрі «Україна» 1965 р., правозахисник, член Української Гельсінської групи, засуджений за «анти-радянську агітацію і пропаганду», помер у таборі для політв’язнів, автор поетичних збірок «Зимові дере-ва», «Веселий цвинтар», «Дорога болю», лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (посмертно), Герой України.

Вячеслав Чорновіл (1937—1999) - український політичний і державний діяч, журналіст, право-захисник, член Української гельсінської групи (1976 р.), неодноразово засуджений за «наклепницьку діяльність на радянський суспільний лад» до ув’яз-нення, голова Народного Руху України, народний депутат незалежної України, автор книг «Лихо з розуму», «Правосуддя чи рецидиви терору», Герой України.
Олег Антонов (1906-1984) Авіаконструктор, автор понад 200 наукових праць з питань планеризму, літакобудування. Транспортний Ан-8 першим у світі зміг перевозити до 11 тонн вантажу на великі відстані. Пасажирський Ан-10 став рекордсменом за кількістю перевезених пасажирів (удостоєний Великої Золотої медалі на Всесвітній виставці у Брюсселі). Перший реактивний літак Ан-72 (1977), велетні Ан-22 («Антей», 1965) і Ан-124 («Руслан», 1982) стали новим етапом розвитку світової авіації.
Сергій  Параджанов  (1924—1990) - український і вірменський кінорежисер, народний артист УРСР, режисер фільму «Тіні забутих предків», «Колір гра-нату» тощо; учасник акцій протесту проти масових арештів інтелігенції у 1960-ті рр., заарештований і засуджений до тривалого ув’язнення, лауреат Дер-жавної премії ім. Т. Шевченка (посмертно).
Іван Миколайчук (1941-1987) -український кіноактор, кінорежисер, сценарист, композитор. 34 ролі в кіно, 9 сценаріїв, дві режисерські роботи. Заслужений артист УРСР (1968). Лауреат премії Ленінського комсомолу України імені М.О.Островського (1967) та Державної премії УРСР імені Т.Г.Шевченка (1988).
Володимир Івасюк


Володимир Івасюк (1949-1979) -український композитор і поет. Герой України. Один із основоположників української естрадної музики. Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів.

Леонід Биков (1928-1979) -радянський актор, режисер і сценарист, заслужений артист УРСР (1958), заслужений артист РРФСР (1965), народний артист УРСР (1974),лауреат Всесоюзного кінофестивалю в номінаціях «Перші премії за художні фільми» та «Найкраща чоловіча роль» за 1974 рік, Лауреат державної премії УРСР (1977).
30.РОЗПАД РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ ТА  ВІДРОДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ (1985-1991 РР.)
Квітень 1985 р. – поча-ток«перебудови».
26 квітня 1986 р. - вибух на Чорнобильській
АЕС.
Вересень 1989 р. –створення Народого руху України заперебудову.
Березень 1990 р. –проведення перших
альтернативних виборів до
Верховної Ради УРСР.
16 липня 1990 р. –ухвалення Верховною
Радою УРСР Декларації про
державний суверенітет
України;
Жовтень 1990р. –«Революція гідності»
24 серпня 1991 р. – прийняття Верховною
РадоюУРСР Акта прого-лошення незалежності
України.
1 грудня 1991 р. – проведення
Всеукраїнського референдуму та  виборів
Президента України.Обрання Президентом України Л.Кравчука Перебудова - курс, проголошений М.Горбачовим після приходу 1985 р. до влади у СРСР, який перед-бачав реформування економіки (від командно-адміністративної до ринкової).
Гласність - політика радянського керівництва часів перебудови, яка передбачала максимальну відвер-тість та правду в діяльності дер-жавних і громадських організацій.
Плюралізм - свобода діяльності різноманітних політичних партій та громадських організацій.
Багатопартійність - політична система, при якій у державі може існувати безліч політичних партій.
Суверенітет - верховенство та незалежність влади у внутрішніх та зовнішніх питаннях.
Інфляція -зростання цін вгаслі-док додаткового випуск грошових знаків.
Ринкові відносини - економічні відносини, які засновані на засадах вільного підприємництва, різних форм власності, законах попиту та пропозиції тощо. За ринкових відносин державне втручання в економіку є обмеженим.
Референдум-прийняття електоратом (виборцями) рішення з конституційних, законодавчих чи інших внутрішньо- чи зовнішньополітичних питань Леонід  Кравчук  (1934 р.н.) - український полі-тичний діяч. ПершийПрезидент Українипісля здо-буття нею незалежності (1991—1994 рр.), ГоловаВерховної Ради Україниу1990—1991 роках,Народ-ний депутат Україниу1990—1991 рр. та1994—2006 роках,Герой України(2001 р.).

Іван  Драч  (1936 р.н.) - видатний поет, один із най-яскравіших шістдесятників, автор поетичних збірок «Протуберанці серця», «Корінь і крона», «Соняшник» тощо; сценаріїв фільмів «Криниця для спраглих», «Камінний хрест», «Пропала грамота»; перший голо-ва Народного Руху України (1989), Герой України (2006).

31. УКРАЇНА  В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
6 грудня 1991 р. –
заснування Збройних сил
України.
Липень 1994 р. – обран-ня Л. Кучми
Президентом України
1995 р. – обрання України членом Ради
Європи (РЄ).
28 червня 1996 р. –
ухвалення Конституції України.
Вересень 1996р.-запровадження національної грошової одиниці – гривні.
Жовтень–грудень 2004 р.- «Помаранчева рево-люція», обрання Прези -
дентом України
В. Ющенка.
2008 р. – вступ України до Світової організації
торгівлі(СОТ).
Січень 2010 р. –обрання В.Януковича Президентом України
Листопад 2013 – лютий 2014 рр.– «Революція
гідності»; повалення режиму В.Януковича;
2014 р. – підписання УкраїноюУгоди про асо-ціацію зЄвропей-ським Союзом .
Червень 2014 р.– обра-ння П.Порошенка
Президентом України;
Вересень 2014р., лютий 2015р. –Мінські угоди.
Корупція –протиправна діяльність, яка полягає у використанні службовими особами їхніх прав і посадових можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських і політичних діячів.
Тіньова економіка -господарська діяльність, яка розвивається поза державним обліком та контролем, а тому не відображається в офіційній статистиці.
Помаранчева революція – різно-манітні акти громадської непокори в Україні, організовані прихиль-никами В.Ющенка – основного кандидата від опозиції на виборах Президента України у листопаді 2004 р.
Євромайдан - національно-пат-ріотичні протестні акції в Україні, на підтримку європейського векто-ра зовнішньої політики України.
Небесна сотня - прийнята в Украї-ні збірна назва загиблих учасників акцій протесту (Революції Гідності) у грудні 2013 — лютому 2014 року.
Революція Гідності - політичні та суспільні зміни в Україні з 21 ли-стопада 2013 до лютого 2014 року, викликані відходом політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграціюта подальшою проти-дією цьому курсу.
Сепаратизм - прагнення до від-окремлення. Убагато–націона-льних державах — прагнення національних меншин до створення самостійної держави.
Антитерористична
операція (АТО) - комплекс скоор-динованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення зло-чинних діянь, здійснюваних з терористичною метою.
 Анексія - це насильницьке приєд-нання державою всієї або частини території іншої держави в односто-ронньому порядку.
Тимчасово окупована територія- територія, яка контролюється државою – загарбником внаслідок анексії частини території країни, яку захопили;
Кіборги –військовослужбовці української армії, які брали участь в  обороні аеропорту  містаДонецьк
Волонтерський рух –добровільна безкорисна суспільно корисна діяльність.
Люстрація –заборона діячам високого рангу, які скомпрометували себе, впродовж певного часу або пожиттєво працювати на державній службі.
Поліконфесійність -наявність багатьох рел. течій на території однієї країни



Леонід Кучма  (1938р.н.) - український політик, Прем'єр-міністр України з 13 жовтня 1992 р. до 21 вересня 1993 р., другий Президент України (19 липня 1994р. — 23 січня 2005р.).






Віктор  Ющенко (1954 р.н.) - український політик, голова партії «Наша Україна» (2005–2013 рр.), зас-новник та Голова Ради Інституту Президента Віктора Ющенка «Стратегічні ініціативи», третій Президент України (2005–2010 рр.), голова Національного банку України (1993–2000 рр.), Прем'єр-міністр України (1999–2001 рр.), лідер Помаранчевої революції.
Віктор Янукович(1950 р.н.) - український держав-ний діяч, політик, четвертий Президент України(з25 лютого2010 р. до22 лютого2014 р.). Голова Партії регіонів, Прем'єр-міністр України (2002 —2005 рр.та 2006 —2007 рр.). Двічі поспіль брав участь у прези-дентських виборах: 2004 р. програв, 2010 р. переміг. 22 лютого 2014р. визнанийВерховною Радою Украї-нитаким, що у неконституційний спосіб самоусу-нувся від здійснення конституційних повноважень, та є таким, що не виконує свої обов'язки.

Петро  Порошенко(1965 р.н.) - українськийдер-жавний та політичний діяч, п'ятий і чиннийПрези-дент України(з7 червня2014 р.). Був народним депутатом УкраїниIII, IV,VтаVII скликань, сек-ретарем Ради Національної безпеки і оборони Украї-ни,міністром економічного розвитку та торгівлі України,міністром закордонних справ України, головою РадиНаціонального банку України.

Додаток 1
Перелік пам’яток архітектури та образотворчого мистецтва, обов’язкових для розпізнавання
Стародавня історія України
  Браслет із меантовим орнаментом. Мізинська стоянка
Браслет із меандровим орнаментом - археологічна пам'ятка пізнього палеоліту, яку ідентифікують з мізинською культурою, яка розташовувалась поблизу села Мізин (Коропський район, Чернігівська область). Датується близько 18 000 років до Р. Х.
  Кераміка трипільської культури (орнаментова кераміка)
Трипільська культура відома своїми високохудожніми керамічними виробами. Посуд ліпили руками без гончарного круга. Він поділявся на кухонний, столовий та культовий. Більшість посуду розписаний червоною, чорною, білою, жовтою фарбами.
  Золота пектораль з кургану Товста могила. ІV ст до н.е.
Пектораль (нагрудна прикраса) скіфського царя IV століття до н. е.
Вага — 1150 г, діаметр — 30,6 см, виконана із золота 958 проби[1]. Техніки виготовлення: лиття за втраченою восковою моделлю,карбування, гравіювання, філігрань, паяння, інкрустація кольоровими емалями.
На думку вчених, пектораль була виготовлена грецькими майстрами-торевтами на замовлення скіфської знаті як дипломатичний дар у другій чверті IV століття до н. е. в ювелірних майстернях Афін або Пантікапея.

  Золотий гребінь з кургану Солоха. Кінець 5 – початок 4 ст. до н.е.
Солоський гребінь 12,3 сантиметрів заввишки, його вага — 294,1 грами. Має три яруси (знизу уверх) Золотий гребінь з кургану Солоха. Кінець V - початок IV ст. до н. е. - пам'ятка ювелірного мистецтва грецьких ремісників, який зображає скіфську батальну сцену.
  Херсонес Таврійський.Сучасний вигляд.
Херсонес Таврійський - античне місто-держава в південно-західній частині Криму (у межах Севастополя) V cт. до н. е. - ХIV cт. н. е. Місто було огороджене могутніми оборонними стінами і розплановане за схемою, поширеною тоді у грецькому та римському світах. До наших днів збереглося багато давніх споруд. Серед них – елліністичний театр, римська цитадель, середньовічні християнські храми, житлові квартали, вулиці, гончарні майстерні, обладнання для засолювання риби, колодязі тощо.
  Збруцький ідол
Скульптура IX століття, одна з рідкісних пам'яток слов'янського язичницького культу.
Це кам'яний стовп, ідол, який ймовірно зображує слов'янського бога Рода-Світовида. Знайдений біля села Личківці коло Гусятина в річці Збруч (притока Дністра) в 1848 році.

Київська держава (11-13 ст.)
Архітектура
  • – Софійський собор у Києві (перша половина 11 ст.). Сучасний вигляд.Собор святої Софії — пам'ятка архітектури і монументального живопису XI-XVIII ст., одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. Софійський собор був однією з найбільших будівель свого часу.   1934 р. територія Софійського монастиря оголошена Державним історико-архітектурним заповід -ником. У 1990 р. ансамбль Софійського монастиря занесено до Переліку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

  • – Спасо-Преображенський собор в Чернігові. 1036. Сучасний вигляд.Спасо-Преображенський собор було закладено 1036 р. князем Мстиславом Володимировичем, а закінчено за часів князя Святослава Ярославича. Об'ємно-просторова композиція собору надавала йому форми піраміди. Пізніше споруду храму було реконструйовано: зроблено тамбури з бароковими декоративними фронтонами, добудовано північну й південну башти зі шпилями. Від первісного декоративного оздоблення собору збереглися різьблені шиферні парапети на хорах, фрагменти фресок XIст.
  • – Успенський собор Києво-Печерськоїлаври. 1073–1087. Реконструкція. Сучасний вигляд.Собор Успіння — одна з найдавніших споруд Києво-Печерського монастиря — був зведений XIст. Протягом наступних століть головну церкву монастиря неоднора¬зово переробляли. У своєму остаточному вигляді Успенський собор став одним з останніх найбільш успішних досяг¬нень українського бароко.
Під час фашистської окупації Успенський собор було підірвано.

  • – П’ятницька церква в Чернігові. Кінець 12 ст.П'ятницька церква в Чернігові — унікальний витвір майстрів останнього періоду давньоруської архітектури. Церква була  названа на честь святої Параскеви-П'ятниці, покровительки торгівлі, сільсько¬го господарства, родини. Головна особливість архітектури храму: оригінальне рішення переходу від прямокутної основи до барабана за допомогою триступінчастих арок — закомар.

  Михайлівський Золотоверхий собор Михайлівського монастиря в Києві. 1108-1113. Сучасний вигляд
-  Споруджений у 1108–1113 роках онуком Ярослава Мудрого київським князем Святополком Ізяславичем на базі Михайлівського Золотоверхого собору.
Хрестово-купольний шестистовпний храм з трьома нефами та одним позолоченим куполом. Напочатку XX століттяхрам — 7-купольний (верхня фотографія). Михайлівський Золотоверхий собор було збудовано з каміння і цегли-плінфи на вапняно-цем'яковому розчині технікою «мішаної кладки» з використанням голосників у пазухах склепінь. Стіни собору прикрашали мозаїки і фрески. Був одним з найбільших монастирів Стародавнього Києва.

Образотворче мистецтво
  • – Вишгородська ікона Богородиці (візантійська традиція).Першої половини ХІІ ст.Справжня назва цієї ікони не Володи-мирська, а Вишгородська. За переказами, на Русь ікону було привезено з Візантії в се¬редині XIIст. як подарунок Юрієві Долгорукому від константинопольського Патріарха. Вона прикрашала храм святих Бориса і Гліба у Вишгороді неподалік Києва, звідки Анд¬рій Боголюбський вивіз її до Володимира-на-Клязьмі, де вона й була перейменована на Володимирську.

  • – Свенська ікона Богородиці зі святими Антонієм та Феодосієм Печерськими (початок 12 ст.)Свенська ікона Божої Матері була напи¬сана преподобним Алімпієм Печерським. Це найдавніша оригінальна українська ікона з монастиря поблизу Брянська. На іконі зо¬бражена Божа Матір, що сидить на престо¬лі, на колінах у неї Ісус. Праворуч від трону стоїть преподобний Феодосій, а ліворуч — преподобний Антоній Печерський.


  Мозаїки Богоматері Оранти та Христа Вседержителя із Софійського собору в Києві. Мозаїки Богоматері Оранти та Христа Вседержителя вСофійському соборі.Серед внутрішнього декору Софійського  собору особливу цінність становлять мозаї¬ки XI ст., які прикрашають головні части¬ни храму. Палітра мозаїк собору налічує 177 відтінків кольорів.
  • – Євангеліст Лука. Мініатюра з Остромирового Євангелія. 1056–1057.Остромирове Євангеліє — найдавніший східнослов'янський рукопис, написаний 1056-1057 рр. Із мініатюр Євангелія краще за інші збереглося зображення євангеліста Луки, який, за церковним переказом, був першим іконописцем.

  • – Родина князя Святослава Ярославовича. Мініатюра з «Ізборника» 1073.«Ізборник Святослава» — одна з най¬давніших пам'яток писемності Київської Русі. Це чудово оформлений рукопис, який відзначається високою якістю пергаменту, ретельним кирилівським письмом та мисте¬цтвом оздоблення. На другому аркуші цієї книги вміщено мініатюру, на якій зобра¬жено Святослава Ярославича з родиною. Це один з перших давньоруських групових пор¬третів реальних людей.

Галицько-Волинська держава (ХІІ – перша половина ХІ
Архітектура
  • – Успенський собор у Володимирі. 1161. Реконструкція.    Свято-Успенський собор у Володимирі-Волинському — єдина пам'ятка на Волині доби Київської Русі, що збереглася до нашого часу. Був збудований князем Мстиславом Ізяславичем 1160-1161 рр. за типом шестистовпного хрестовокупольного одноверхого храму, що свідчить, що його зводи¬ли київські будівничі. На 1829 р. він являв собою суцільну руїну — обвалились склепіння і купол. Своїм відродженням собор завдячує турботам відкритого у грудні 1887 р. у Володимирі-Волинському Свято-Володимирського братства.

  • – Церква святого Пантелеймона в Галичі. Кінець 12 ст.    Єдиний храм Княжої доби, що зберігся донаших днів, розташований за три кілометри від сучасного Галича. Спорудження храму було закінчено 1194 р. Він був розташований у центрі добре укріпленого городища. Найбільшого руйнування завдала пам'ятці Перша світова війна.Після реставрації, яка завершилася 1926 р., церкві повернули іі майже попередній ви-гляд, що зберігся до нашого часу.

Образотворче мистецтво
  • – Холмська ікона Богородиці (візантійська традиція). 11 ст.2000 р. на Волині було віднайдено ше¬девр константинопольського малярства XI—XIIст. — Холмську ікону Богородиці. Вона написана олійними фарбами на кипарисо¬вих дошках у візантійському стилі. На іконі збережено 70 % авторського живопису.

 
• – Дорогобузька ікона Богородиці (остання третина 13 ст.)Ця ікона є найвидатнішою і найхарак¬тернішою пам’яткою малярської культури Княжої доби. її було винайдено в середині 80-х_А_. XX_А_. в Успенській церкві в с. Дорогобужі на Волині. Ця ікона, яку датовано   орієнтовно 1300 р., на сьогодні є найбільш раннім твором волинського малярства з усі¬_А властивими йому прикметами. Найбіль¬шою разючою відмінністю в усіх типах і ви¬дах таких ікон є композиційне розміщення постаті Божої Матері. Вона зображена пря¬мо, гордовито, велично. Погляд великих очей спрямований на глядача, обличчя спо¬кійне, врівноважене. Постать Дитини має фронтальне зображення голови з легким по¬воротом очей до Матері. Збережена візантій¬ська манера письма.


Українські землі у складі Великого князівства Литовського та інших держав (у другій половині XIV – першій половині XVI ст.)
Архітектура
  Костел святого Варфоломія в Дрогобичі.  1392-ХVcт.
-Католицькийхрам у місті Дрогобичі Львівської області; давній духовний осередок, взірець архітектури готики та бароко (інтер'єрні розписи) кінця XIV—XVI століть, історико-архітектурна пам'ятка національного значення.
Одна з найстаріших зі збережених споруд Дрогобича, розташований у середмісті Дрогобича.

  • – Верхній замок у Луцьку. Друга  пол. ХІV ст.Замок Любарта або Луцький замок — верхній замок сучасного Луцька є одним з найбільших і найдавніших в Україні зам¬ків. Висота стін становить близько 12 мет¬рів над валом, їхня товщина сягає 3 метрів. Загалом для зведення замку було викорис¬тано до 5 млн цеглин

  • – Кам’янець-Подільськафортеця
Будівництво Кам'янець-Подільської фортеці розпочалося ще в XI ст. і тривало протягом декількох століть. Сучасного ви¬гляду споруда набула в середині XVIст. зусиллями будівельників під керівництвом Іова Претвича

 
• – Хотинська фортецяУпродовж 1250-1264 років Данило Галицький збудував Хотинську фортецю на місці Хотинського форту. Навколо неї було зведено семиметрову кам'яну стіну та рови шириною до 6 метрів. У північній частині фортеці звели нові невеликі укріплення. У XIVст. було зведено прикрашений гео-метричними орнаментами мур завширшки 5-6 і висотою 40 метрів і три башти. Саме у такому вигляді Хотинська фортеця збереглася до нашого часу.

  • – Покровська церква-фортеця в с. Сутківцях.У селі Сутківці у Хмельницькій області збереглася унікальна церква-фортеця. За архітектурою і плануванням вона не має анало¬гів в усій Європі (в неї можна було витримати оборону). Церква має два поверхи. Перший поверх — власне церква з товстими стінами (З м, як у замках). На другому поверсі — оборонні, захисні вежі, що мали бійниці для об¬стрілу простору навколо церкви й машикулі (отвори під дахом церкви). Особливістю цієї церкви є стовп посеред церковної зали, за яким із дверей не видно навіть іконостасу.

  Замок Паланок (Мукачівський замок) ХІV-ХVІІст
Упівденно-західнійчастиніМукачевастоїтьМукачівськийзамок, одназнайціннішихісторичнихівоєнно-архітектурнихпам'ятокЗакарпаттяXIV—XVIIстоліть. Замок побудований нагорі вулканічного походження заввишки 68 м і займає площу 13 930 кв. м. Точна дата заснування замку невідома, але в документах, які датуються XI століттям, він уже згадується.
  Генуезька фортеця у Судаку. 1371-1469.
Фортеця в місті Судак (Крим, Україна), побудована генуезцями з 1371 по 1460 рік.
Фортеця розташована на стародавньому кораловому рифі, що є конусоподібною горою (Киз-Кулле-Бурун, або Кріпосна), біля Судацької бухти Чорного моря. Площа фортеці майже 30 гектарів.

  • – Вірменський собор у Львові. 1363.Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці — пам'ятка архі¬тектури національного значення, єдиний храм Вірменської апостольської церкви в Західній Україні.

  • - Ханський палац в БахчисараїАрхітектурний стиль палацу продовжує традиції османської архітектури XVI—XVII столітть. Головна архітектурна ідея — втілення мусульманського уявлення про райський сад на землі. «Бахчисарай» перекладається з кримськотатарської мови як «палац-сад»

Образотворче мистецтво
  Ікона святого Юрія  Зміборця із с.Станилі поблизу м. Дрогобич
  • – Ікона Богородиці з пророками з церкви у Підгородцях- одна з найстаріших в Україні. На ній зображена Марія з Ісусом в оточенні апостолів. Ісус правою рукою благословляє віруючих: два складені пальці означають дві природи Христа – Божу і людську, три пальці вказують на Пресвяту Трійцю. Пальці складуні так, щоутворюють коло – символ вічності.У лівій руці Ісус тримає згорнутий білий сувій Святого Письма, бо Він прийшов нас учити. Богоматір підтримує Дитя, її права рука піднята у заступництвом і водночас вказівному жесті, що вказує на Ісуса, як Дорогу життя. Богородиця не дивиться на Дитя, бо це звичайне дитя, а сам Бог, а Бога ніхто і ніколи не бачив. Фігура Христа білий, це колір чистоти. На Марії – багряно-фіолетовий плащ – ознака королівської влади, Богородиця має титул цариці.

Українські землі в ХVІ ст.
Архітектура
  • – Церква Зішестя Святого Духа в ПотеличіДерев'яна церква Святого Духа (1502) була збудована в
с. Потелич. Тризрубна, двоголова з піддашшям на випусках вінців і кронштейнах, церква складається з майже квадратного центрального зрубу, до якого приєднуються із заходу квадратний бабинець, а зі сходу гранений п'ятистінний зруб з невеликими нішами з півночі і півдня. Церква належить до визначних споруд галицької школи народної архітектури.

  Ансамбль Успенської церкви у Львові: церква Успіння. 1591-1629, вежа Корнятка. 1573-1578, каплиця Трьох Святителів. 1578.

• – церква Успіння та вежа Корнякта у Львові.Успенська (Волоська) церква у Львові була збудована у 1591-1629 рр. за планом Павла Римлянина за участі Войцєха Капиноса і Амвросія Прихильного на замовлення Львівського братства.Вежа була збудована як дзвіниця Успен¬ської церкви і виконувала роль оборонної споруди. Побудована за проектом архітек¬тора Петра Барбона за участі Павла Римлянина у 1572-1578 роках коштом купця Костянтина Корнякта.

-каплиця Трьох Святителів. 1578.
Частина комлексу Успенської церкви у Львові, пам'яткаархітектури.
У архітектурі каплиці переплелися традиції народної та ренесансної архітектури. Каплиця була побудована архітектором Андрієм Підлісним у 1578–1591 роках на кошти львівського купцяКостянтина Корнякта. Будівля притикає однією стороною до північної стіни Успенської церкви, довгою стороною — до вежі Корнякта.

  Ансамбль площі Ринок у Львові: Чорна Камяниця. Кінець 16ст.,будинок Корнятка 1580
-Чорна Камяниця. Кінець 16ст.

• – Будинок Корнякта у ЛьвовіПалац — пам'ятка ренесансної архітек¬тури — споруджений 1580 р. на замовлен¬ня купця Костянтина Корнякта. Його було зведено на площі Ринок у Львові. Фасад має шість вікон — такий привілей спеціальним декретом дозволив король Стефан Баторій. Авторами палацу були італійські архітекто¬ри Петро Барбон та Павло Римлянин.

  • – Острозький замок.Кругла (Нова)вежа. Кінець 16стЗамок розташований на вершині 20-метрового пагорба , у селищі Острог Рівненської об¬ласті. Протягом ХІУ-ХУІ ст. був родовим гніздом князів Острозьких — найбагатших магнатів тогочасної Речі Посполитої. Сьо¬годні ансамбль замку складається з Вежі Мурованої, Круглої башти, Богоявленського собору, надбрамної дзвіниці і фрагментів стін.

Образотворче мистецтво
  • – Ікона «Успіння Богородиці». 1547. О. Горошкович.
  • – Мініатюри Пересопницького Євангелія. 1556–1561.
Пересопницьке Євангеліє — визначна пам'ятка староукраїнської мови та мис¬тецтва XVIст.

• –Євангеліст Лука. Гравюра з львівського «Апостола» 1574. Із поширенням друкарства мініатюри заступає граверство. Однією з найдавніших вважається гравюра «Апостол Лука», авто¬ром якої, як припускають деякі дослідники, є Л.Пилипович. Гравюра була вміщена в книзі «Апостол» 1574р. — першому надрукованому в українських землях творі. Видав «Апостола» визначний російський та український першодрукар Іван Федоров (Федорович) у власній, організованій близько 1572 р. друкарні у Львові.

Українські землі в першій половині ХVІІ ст.
Архітектура
  Ансамбль Кафедерального костелу у Львові: каплиця Бомбеїв. 1609-1617.
-Пам'ятка сакральної архітектури у Львові. Одна з найкращих пам'яток пізньогоРенесансу у Львові.

  • – Замок у Підгірцях (Львівська область) 1630–1640.Пам'ятка архітектури епохи Ренесансу (село Підгірці, Бродівський р-н, Львівська обл.). Замок було збудовано протягом 1635-1640 років під керівництвом архітектора Андреа дель Аква. Є одним із найкращих в Європі зразків поєднання ренесансного па¬лацу з бастіонними укріпленнями.


• – Іллінська церква в Суботові. 1656. Церква в селі Суботів Чигиринського району Черкаської області збудована 1653 р. (за іншими даними 1656 р.) за наказом гетьмана Богдана Хмельницького як родова церква-усипальниця. Коли 1657 р. Хмельницький помер, його поховали в цій церкві. Іллінська церква є прикладом національного архітектурного стилю доби козацького Відродження.
Образотворче мистецтво
  • – Портрет князя Криштофа Збаразького. Після 1622р. Криштоф Збаразький (1580-1627) — будівничий замку в м. Збараж, кременецький староста, коронний конюший. Його портрет — один з найдавніших портретів в історії українського живопису.

  • – Портрет Петра Конашевича-Сагайдачного з книги «Вірші на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича- Сагайдачного». 1622р.У першій половині XVIIст. були попу¬лярними поетичні твори, що створювали на смерть і похорони будь-кого зі знатних людей. 1622 р. у Києво-Печерській друкарні було видано твір ректора Київської братської школи Касіяна Саковича «Вірші на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного», у яких він уславив заслуги гетьмана у захисті батьківщини. «Вірші» містять портрет гетьмана та картину про взяття козацькими чайками Кафи. Обидві гравюри засвідчують про відхід від візантійської іконографії і поширення західноєвропейських впливів
Українські землі в 1660–х 1680-х роках
Архітектура
  • – Троїцький собор Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові. 1679–1695.Був закладений 1679 р. Лазарем Барановичем за проектом архітектора Іоанна Бап¬тиста. Сучасного вигляду набув у 80-х роках XXст., коли собор було відновлено в первісних фор¬мах XVIIст. Побудований в стилі україн¬ського бароко. Це тринавовий, шестистовпний, триапсидний храм. За своїм планом успадкував традиції мурованого храмового будівнитва княжої Русі. У другому ярусі Троїцького со¬бору над входом виділяється вікно у вигляді православного хреста, що є особливою озна¬кою чернігівських барокових храмів кінця XVII— початку XVIIIст.
  • – Покровський собор у Харкові. 1689.Собор Покрови Пресвятої Богородиці є єдиним фрагментом забудови Харківської фортеці XVIIст., який дійшов до наших ча¬сів. Побудований у стилі козацького україн-ського бароко ізюмськими майстрами. Хар¬ківський Покровський собор є найдавнішою кам'яною спорудою Слобожанщини. Він має унікальне композиційне рішення. На думку фахівців, собор майже повністю повторює українську дерев'яну тричастинну церкву, є синтезом ідей й конструкцій дерев'яного зодчества та кам'яної архітектури. Собор має два поверхи: знизу — зимовий, теплий, храм, зверху — літній, холодний. Верхня церква майже цілком повторює нижню. Фасади собору багато прикрашені наличниками, напівколонками, карнизами.
Облазотворче мистецтво
  • – Портрет Богдана Хмельницького. В. Гондіуса. Середина ХVІІ ст.(бл. 1602 — р. с. невід.) другої половини XVII ст. вважають одним з головних портретів гетьмана Богдана Хмельницького, виконаним з картини невідомого художника 1651 р.
  • – Ікона «Покров Богородиці»( портретом Богдана Хмельницького). Перша половина  ХVІІІ ст. На іконах Козацької доби Богородицю зображують в національному українському вбранні на тлі золоченого різьбленого рослинного орнаменту. Образів Покрови збереглося чимало. У нижній частині таких ікон подавали реалістичні зображення представників козацької старшини, отаманів, гетьманів. Збереглася ікона Покрови Богородиці із зображенням Богдана Хмельницького. Походить із Покровської церкви с. Дешки Канівського повіту (тепер Богуславський район Київської обл.)

Українські землі наприкінці ХVІІ – у першій половині ХVІІІ ст.
Архітектура
  Оборонна синагога в Жовкві 1692-1698.
Оборонна синагога в Жовкві є однією з центральних пам'яток міста, одним з улюблених місць. які відвідують туристи і гості міста.
Оригінальна і добре відоме в світі культова споруда в стилі ренесансу з елементами бароко, що входило в систему міських укріплень. До синагозі примикали міські стіни і Єврейські ворота, а сама вона могла служити потужною оборонною вежею.
Оборонну синагогу збудували в 1698 році, а посприяв будівництву король Ян ІІІ Собеський, яку він наказав побудувати на місці згорілої дерев'яної синагоги.

  • – Георгіївська церква Видубицького монастиря в Києві. 1696–1701 - центральна споруда у архітектурному ансамблі Видубицького монастиря в Києві. Один із найкращих шедеврів українського бароко, пам'ятка архітектури. Храм зведено на честь Георгія Побідоносця коштом полковника Михайла Миклашевського протягом 1696—1701 років.

  • – Преображенська церква у Великих Сорочинцях. 1732.Спорудження мурованого храму розпо¬чалося 1723 р. і було викликане бажанням гетьмана Данила Апостола облаштувати свою Сорочинську резиденцію, яка виконувала роль неофіційної столиці. 1734 р. будівельні роботи завершилися. Збудована у стилі українського бароко, церква первісно мала дев'ять бань. Після пожежі 1800 р., коли церкву вразила блискавка, чотири менші бані були зняті, тож нині церква має лише п'ять бань.

Образотворче мистецтво
  • – Ікона «Вознесіння Христове» з іконостасу церкви Воздвиження Чесного Христа монастиря Скит Манявський. Й. Кондзелевич.    Йов (Іван) Кондзелевич (1667 — бл. 1740) живописець  та ієромонах, був  провідним діячем Луцького братства. На чолі групи іконописців працював над Богородчанським іконостасом у Манявському скиту. Іконостас був наслідком колективної праці, проте Кондзелевичу належить все найцінніше в ньому, зокрема й ікона «Вознесіння». Незважаючи на те що Кондзелевич зовсім не торкався святочного ряду, іконостас зага¬лом відбиває його творчу індивідуальність не лише в живописній частині, а й у різьбярській.


  • – Гравюра «І. Мазепа серед своїх добрих справ».1706. І. Мигура.Іван Детесович Мігура (р. н. і см. невід.) визначний український гравер кінця XVII— початку XVIIIст. Навчався у Києво-Могилянській колегії, був архідияконом Києво-Печерської лаври, ігуменом Миколаївського Крупицько-Батуринського монастиря на Чернігівщині. Вважають, що на гравюрі Івана Мігури зображено прижиттєвий портрет Мазепи. Гетьман перебуває в оточенні муз, святих і церков, зведених або відреставрованих його коштом. Іван Мазепа доклав значних зусиль для відродження Києва як духовної столиці України, спрямував чималі кошти на церковне та цивільне будівництво в Чернігові, Батурині, Переяславі та Глухові.

Українські землі в другій половині XVIII ст.
Архітектура
  • – Собор Святого Юра у Львові. 1744–1762.  Будівництво греко-католицької кафедри розпочалося 1744 року за проектом Бернарда Меретина. Храм стоїть на терасі, до якої ведуть дво-маршеві сходи, прикрашені балюстрадою й скульптурами геніїв роботи С. Стажевського. Із 1998 року Собор разом із Ансамблем історичного центру Львова увійшов до скла¬ду світової спадщини ЮНЕСКО
  - Андріївська церква в Києві. 1754. Перлина бароко — Андріївська церква - була закладена 1744 року в зв'язку з приїздом імператриці Єлизавети I до Києва. Зведена у 1749 — 1754 роках за проектом Франческо Бартоломео Растреллі на Андріївській горі, на початку Андріївського узвозу (назва від Андрія Первозванного). Це єдина в Україні збережена робота архітектора. Будівництвом керував зодчий І. Мічурін.
  Ратуша в Бучачі. 1751.
Унікальна пам'ятка архітектури середини 18 століття в м. Бучачі Тернопільської області. Зведена1751 р. в стилі рококо. Архітектор Бернард Меретин, скульптор Йоан Георгій Пінзель, фундатор — Микола Василь Потоцький.



• – Покровська церква в Києві. 1766. За композицією церква належить до українських триверхих тризрубних храмів. Будівля зведена у 1766-1772 рр. у стилі українського бароко видатним архітектором Іваном  Григоровичем-Барським  (1713-1785).

  Троїцький собор у Новомосковську.1773-1778. Майстер Я.Погребняк Самарський Пустинно-Миколаїв- ський військовий монастир — православний монастир Запо- розької Січі. З будівель мо¬настиря залишився в сучасному Новомосковську Троїцький собор (майстер Я.Погребняк). Дерев'яний собор збудований без жодного цвяха. 1888 року споруду було перекладено за проектом архітектора Харманського. Це єдиний збережений в Укра¬їні дев'ятидільний храм. Він належить до 100 найкращих дерев'яних споруд світу.
  • – Успенський собор Почаївської лаври. 1771–1783.Собор вивищується над землею на 56 мет¬рів. Його вінчає величний купол, і оточує з трьох сторін велика тераса-галерея. Над центральним входом собору — ікона «Успіння Божої Матері». Архітектори надали собору хрестоподібної форми, розділивши аркадами колон на три частини. Собор розписаний і прикрашений іконами і зображеннями, пов'язаними з історією монастиря і подіями з життя Спасителя.

  • – Палац Кирила Розумовського в Батурині.1799-1803. Сучасний вигляд. Після скасування гетьманства (1764) Кирилу Розумовському спало на думку по¬будувати у Батурині палац. Його будівни¬цтво за проектом шотландського  архітектора  Чарльза Камерона тривало протягом 1799-1803 рр. Палац має три поверхи. Один фасад прикрашено лоджією, другий — бал¬коном. Бічні фасади мають напівротонди, що значно збагатили силует. У серпні 2009 року було закінчено масштабну відбу¬дову цієї пам'ятки архітектури.

Образотворче мистецтво
• – Скульптурна група святого Юрія змієборця на фасаді собору святого Юра у Львові. Скульптор Й. Пінзель.
Українські землі у складі Російської та Австрійської імперій у першій половині ХІХ ст.
.
Архітектура
  • – Будівля Київського університету (1837–1843). Будинок Головного («Червоного») корпусу університету збудований у традиціях російського класицизму за проектом архітектора Вікентія Беретті. Будівля вийшла надзвичайно величною та суворою.Будівля являє собою величезний замкнений квадрат із внутрішнім двором. Особливо виразна архітектура східного фасаду, що досягнуто контрастним протиставленням протяжної площини стін могутній вертикалі колон портика, який вирішено в іонічному ордері на всю висоту будинку.

Образотворче мистецтво
  • – Картина «Дівчина з Поділля» В. Тропініна. На початку XIXст. однією з найголовніших тем у мистецтві було зображення народного життя. Важливу роль у цьому відіграв Василь Тропінін, який багато писав українських селян. Про це він згадував на схилі літ: «Я мало вчився в Академії, але навчився в Малоросії: я там без перепочинку писав з натури...» Саме до таких картин належить «Дівчина з Поділля». Твір вражає не лише своєю майстерністю, але, насамперед, тим теплим почуттям у ставленні до моделі, що загалом не властиве тогочасному мистецтву, у якому панівною була естетика класицизму. Художник уважно змальовує типову подільську сорочку, корали на шиї, дівочий головний убір, при цьому фарби добре відтворюють фактуру зображеного. Але увага митця далека від захоплення етнографічною екзотикою вбрання, він бачить у ньому високохудожні атрибути народного побуту.

  • – Живописний твір Т. Шевченка «Автопортрет» (1840). У творі поєднані безпосередні прояви людських переживань, властивих романтизму, з глибоким відтворенням внутрішнього світу. «Автопортрет» було створено Шевченком в академічній майстерні художника Ф. Пономарьова, з яким він товаришував в академії.


  • – Живописний твір Т. Шевченка «Катерина» (1842).Картина виконана Шевченком за темою однойменної його поеми влітку 1842 року в Санкт-Петербурзі. «...Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася зі своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже і сумно дивиться на Катерину, а вона, сер¬дешна, тіль не плаче..., а москаль дере собі, тільки курява ляга; По однім боці могила, на могилі вітряк, а там тільки степ мріє. Отака моя картина».

Офорти з серії “Живописна Україна” Т.Шевченко
-1. Старости . Т.Шевченко. 1844

2.Видобуцький монастир. Т.Шевченко. 1844


3.Судна рада. Т.Шевченко. 1844


4.Дари в Чигирині 1649 року. Т.Шевченко. 1844


5.Казка. Т.Шевченко. 1844

6.У Києві. Т.Шевченко. 1844

  Памятник князю Володимиру в Києві. 1850-1853
Пам'ятник Володимиру Великому в Києві, одна з візитних карток Києва, в той же час самий древній пам'ятник Києва. Пам'ятник князю Володимиру висотою 20,4 м складається з постаменту у вигляді восьмигранної каплиці, облицьований чавунними горельефними плитами висотою 16 метрів, і бронзової статуї Хрестителя 4,4 м, який тримає хрест у правій руці і княжу шапку в лівій. Пам'ятник Володимиру поставлений на Володимирській гірці (в той час Михайлівській) в 1853 році, автором проекту виступив Василь Демут - Малиновський, статую Володимира виконав барон фон Клодт.
  Памятник градоначальнику та генерал – губернатору А.де Рішельє в Одесі. Скульптор І. Мартос. 1828.
Бронзова скульптура присвячена Арману Емманюелю дю Плессі, улюбленцю одеситів, першому одеському градоначальнику. Перший пам'ятник в Одесі.  Постамент видатного петербурзького архітектора Авраама Мельникова і архітектора Франца Боффо. Монумент у стилі класицизму, являє собою поставлену на п'єдестал бронзову статую Рішельє. Величина фігури дещо більше натуральної. Квадратний п'єдестал з карнизом з рожевого полірованого граніту з берега річки Південний Буг(близько Вознесенська), подарований херсонським поміщиком Скаронінскім, оброблений майстром П. Джерарі. Підставою п'єдесталу служить стилобат у формі усіченої піраміди з місцевого вапняку з чотирма ступенями з граніту.

  Картина “Садиба Г.Тарновського в качанівці” В.Штернберг. 1837

Українські землі у складі Російської та Австрійської (Австро-Угорської) імперії у другій половині ХІХ ст. – початку ХХ ст.
Архітектура
  Резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації в Чернівцях. 1864-1873.
Резиденція митрополитів Буковини (за¬раз: будівля університету) — це архітектур¬на перлина Чернівців і вершина творчос¬ті відомого чеського архітектора і вченого Йозефа Главки. Резиденція являє собою врівноважену групу з трьох головних буді¬вель навколо красивої внутрішньої площі. У центрі розташована резиденція митропо¬лита з капличкою. По боках — семінарія та будинок для приїжджих. Ансамбль органіч¬но доповнено церквою, а його куполи й баш¬ти посилюють ефект духовної вищості.
  Володимирський собор у Києві.1862-1896• Масивний семибанний храм зведений у візантійсько-давньоруському стилі. Це шестистовпний триапсидний храм, увін¬чаний сімома банями. Початковий про¬ект собору створили архітектори І. Штром і П. Спарро; пізніше його переробив архітек¬тор О. Беретті. Найбільшою художньою цін¬ністю споруди є настінні розписи, виконані 1895-1896 рр. колективом українських, ро¬сійських та польських художників. Основні з них (15 великих композицій та ЗО окремих постатей) належать видатному художнику В. Васнецову. У розписі собору також брав участь М. Врубель.

  • – Будівлі оперного театру в Одесі. 1883–1887.Сучасна будівля зведена 1887 року архітекторами Ф.Фельнером і Г. Гельмером у стилі віденського бароко. За своїм плануванням і технічними даними не поступається найкращим у Європі. За поздовжньою віссю будівлі — двох'ярусний з високим аттиком портал головного входу, за поперечною — триаркадні галереї бокових входів
  • – Будинок з химерами в Києві. 1902–1903. Будинок із химерами — цегляна споруда стилю раннього модерну. Свою назву отримав через скульптурне оздоблення, що вражає уяву чудернацькими істотами тваринного наземного та підводного світу. Архітектор — Владислав Городецький, скульптурні прикраси за власними ес¬кізами виконав міланський скульптор Еліо Саля. Будинок спроектовано у формі куба: з боку вулиці Банкової він має три, а з боку площі Івана Франка — шість поверхів. Резиденція Президента України.

  • – Будинок Полтавського губернського земства. 1903–1908.На початку XXст. в архітектурі поширюється стиль, який отримав назву український модерн. Цей стиль в українській архітектурі найбільш вдало втілено в будинку Полтавського губернського земства. Його автором був Василь Кричевський (1873-1944). Із головного фасаду будинок мав два з половиною поверхи, а з двору — три з половиною. Високий цоколь з рожевого граніту, складений з великих грубо оброблених каменів, прорізують вікна з фігурними перетинками, над ними прокладено міцний карниз. Над головним порталом влаштовані потрійні вікна з крученими біло-синіми колонами, над якими зображено герб Полтави в оточенні прапорів.

 
• – Будинок страхового товариства «Дністер» у Львові. 1905–1906.Типовий варіант української сецесії (поєднання елементів модерну та народної архітектури). Збудована архітектором І. Левинським


Образотворче мистецтво


  • – Пам’ятник Б.Хмельницькому в Києві. 1888.Скульптор М. Микешин. Пам'ятник Богдану Хмельницькому — своєрідна емблема Києва. М.Мікешин, скульптор, якому доручили розробляти проект, доповідаючи царю, аргументував, що після придушення польського повстання «возникло общее желание достойно оказать почести за патриотическую вислугу гетману Хмельницкому, которьій приобщил Украйну к России».1888 р. пам'ятник встановили на Софійському майдані. Пристосована до колового огляду скульптура вирізняється красою контурів, ретельним опрацюванням численних деталей.
  • – Картина «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» 1878–1891.І. Рєпіна. Родом з мальовничого Чугуєва (Харківська обл.) був всесвітньо відомий портретист Ілля Рєпін. У родинній садибі Тарновських — Качанівці — Рєпін створив перші етюди до знаменитої картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану».


  • – Картина «Козаки в степу» . 1890. С. Васильківський.Втілення національної ідеї в мистецтві виразно засвідчує творчість Сергія Василь¬ківського (1854-1909). Свій талант він при¬свячує Україні: пише пейзажі Подніпров'я, Поділля, рідної Слобожанщини, архітектур¬ні пам'ятники, жанрові картини, історичні полотна.
Картину «Сторожа Запорозьких Вольностей» (або «Козаки в степу») вважають най¬більш значним твором митця на історичну тему. Два вершники, зупинивши коней, прислухаються до тиші знелюднілого, випа-леного сонцем степу. Спрямований вглиб, до горизонту, рух хмар, плавні, спокійні ритми просторових планів відтворюють епічність пейзажу.
  • – Картина “Святочне Ворожіння». 1888. М. Пимоненко.Академік живопису Микола Пимоненко (1862-1912) походив з родини іконописця. Навчався іконопису в Києво-Печерському монастирі, закінчив школу художника М. Мурашка, Петербурзьку академію мистецтв. Є автором близько 715 картин і малюнків. Майстер реалістичного живопису, він один з перших у вітчизняному малярстві поєднав побутовий жанр і поетичний український пейзаж.

  Картина “Дівчина в червоному капелюсі”. 1902-1903. О.Мурашко
  Картина “Портрет Лесі Українки”. 1900. І.Труш
Українське мистецтво ХХ ст

Архітектура
  Будівля Держпрому у Харкові.1925-1928.
  Будівля Верховної ради УРСР в Києві 1936-1939.
Образотворче мистецтво
 
«Еней та його військо». 1919. Г.Нарбут.



Літографія «Гуцул з квіткою»,естамп «Карпатська мати». 1923. В.Касіян.
    Картина «Життя». Триптих (Любов.Сімя.Повернення). 1925-1927. Ф.Кричевський
 
Памятник Тарасові Шевченку в Ромнах. 1918. Скульптор І.Кавалерідзе.
  Картина «Бій Богуна з Чарнецьким під Монастирищем в 1653р.» (1931). М. Самокиш.
  Картина  «Хата в Богданівці» (1955) К.Білокур.
  Картина  «Хліб» (1949) Т.Яблонська.
  Картина «Гороховий звір» (1971) М. Приймаченко.
  Памятник засновникам Кива  (Кий, Щек, Хорив і сестра Либідь).Скульптор В.Бородай
Додаток 2
Портрети персоналій для візуального розпізнавання


Василь-Костянтин Острозький
Петро Конашевич-Сагайдачний
Петро Могила
Богдан Хмельницький

Петро Дорошенко
Іван Мазепа
Кирило Розумовський
Григорій Сковорода

Іван Котляревський
Микола Костомаров
Пантелеймон Куліш
Тарас Шевченко

Маркіян Шашкевич
Володимир  Антонович
Михайло Драгоманов
Павло Чубинський

Микола  Лисенко
Іван Франко
Агатангел  Кримський
Леся Українка

Соломія Крушельницька
Микола Міхновський
Андрей Шептицький  
Михайло Грушевський

Володимир  Винниченко
Павло Скоропадський  
Євген Петрушевич
Симон  Петлюра

Нестор  Махно
Олександр Довженко
Євген  Коновалець
Степан Бандера

Андрій Мельник
Сидір Ковпак

Роман Шухевич
Йосип Сліпий


Микита Хрущов
Олесь Гончар
Василь Стус
В’ячеслав Чорновіл

Сергій Параджанов


ВИСНОВКИ
Проведення зовнішнього оцінювання в Україні є важливою подією в суспільно-політичному житті української держави. Українська освітня система підтверджує наявність у ній потужного потенціалу для розвитку та оновлення, зміни застарілих парадигм та підходів, проведення системних реформ, першою і значущою серед яких стало запровадження зовнішнього оцінювання.
Однією з проблем викладання історії є комплексний підхід до засвоєння історичного матеріалу
Матеріали довідника сформовано відповідно до програми зовнішнього незалежного оцінювання з історії України. Пропонований довідник  є власною розробкою, що поєднує теоретичні відомості з історії України від найдавніших часів до наших днів, які охоплюють усі розділи шкільного курсу історії. Кожна із запропонованих тем розпочинається хронологією подій з  кожної теми, поняття і терміни та персоналії з коротким описом їх діяльності. Наприкінці довідника подано додаток де розміщено перелік памяток архітектури та образотворчого мистецтва, обов’язкових для запам’ятовування учнями та портрети  персоналій для візуального розпізнавання. Довідник зручний для використання при вивченні чи повторенні навчального матеріалу учнями ту учителями на уроках та для самостійної підготовки.

Список літератури
1. Програма зовнішнього незалежного оцінювання з історії України (наказ Міністерства освіти і науки  України від 03.02.2016 № 77)
2. Смолій В.А. Історія України: Підруч. для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. / В.А.Смолій, В.С.Степанков. - К.: Генеза, 2007. - 224 с.: іл., карти.
3. Гісем О.В., Мартинюк О.О. Історія України. 8 клас: Підручник для загальноосвіт. навч.закл. / О.В.Гісем, О.О.Мартинюк. - Х.: АН ГРО плюс, 2008. - 256 с.: іл.
4. Струкевич О.К. Історія України: Підручн. для 9-го кл. загальноосвіт. навч. закл. / О.К.Струкевич. - К.: Грамота, 2009. - 288 с.: іл.
5. Турченко Ф.Г. історія України.: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Ф.Г.Турченко, В.М.Мороко. - 2-ге вид. - К.: Генеза, 2011. - 352 с.: іл., карти.
6. Реєнт О.П., Малій О.В. Історія України: Підручн. для 10 класу загальноосвіт. навч. закл. - К.: Генеза, 2010. - 240 с.
7. Турченко Ф.Г. Новітня історія України. Частина перша. 1914 - 1939. Підруч. для 10-го кл. серед. загальоосвіт. навч. закл. / Ф.Г.Турченко. - Вид. 3-те, виправл. та допов. - К.: Генеза, 2003. - 352 с.: іл.
8. Турченко Ф.Г. Новітня історія України (1939 - початок ХХІ ст.): Підручник для 11-го кл. серед. загальоосв. навч. закл. / Ф.Г.Турченко, П.П.Панченко, С.М.Тимченко. - Вид. 5-те, доопрац. й допов. - К.: Генеза, 2006. - 384 с.: іл., карти.
9. Гісем О.В., Мартинюк О.О., Трухан О.Ф. Історія України. 7-9 класи: Наочний довідник / О.В. Гісем, О.О. Мартинюк, О.Ф. Трухан. - К.; Харків: Веста, 2007. - 176 с.
10. Гісем О.В., Мартинюк О.О. Історія України. 10-11 класи: Наочний довідник / О.В.Гісем, О.О.Мартинюк. - К.;Х.: Веста, 2007. - 152 с.
11. Кульчицький С. В. Історія України: Довідник для абітурієнтівта школярів загальноосвітніх навчальних закладів. / С. В. Кульчицький, Ю. А. Мицик, В. С. Власов. - К.: Літера ЛТД, 2009. - 528 с.